Блог | Загнивання та реванш в Україні неминучі
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
Я ненавиджу революції. Тому спробую говорити сьогодні якнайбільш беземоційною мовою.
Так, з віком я все більше розумію, що в глибині душі - ніфіга не воїн. Й тому щиро вірю в корисність еволюції, і в руйнівний характер революції, яка вибиває завжди всі соціальні підпорки в суспільстві. Що неминуче призводить тільки до ще більших випробувань та негараздів. Саме так, як сталося з нашою Революцією Гідності, річницю початку якої ми сьогодні відмічаємо.
Я в ці події був втягнутий буквально за вуха - в першу чергу, мусорським бєспрєдєлом, який ненавиджу на генетичному рівні.
Чи була Революція Гідності класичною революцією? Так, безумовно. Це була революція середнього класу чи, говорячи марксистською мовою - буржуазно-демократична революція. Яка мала на меті захистити права та вибір економічно та духовно спроможного населення від феодально-родоплемінної системи відносин, яку уособлював собою Янукович.
Чи досягли ми своєї цілі? Частково так. Процес зламу олігархічно-люмпенської моделі відносин почався. Але він дуже повільний, в першу чергу, тому, що не сталося зміни еліт. Фактично, в Україні з часів Кучми діє одна й та сама пострадянська елітка. Ніякої альтернативи їй досі немає. Й ось це є головною поразкою Майдану. Український середній клас - а в наших умовах це поняття скоріше світоглядне, ніж економічне - так і не зміг породити своїх політиків та політсил.
Читайте: Украина: зубожиння продолжается
Багато в чому цьому процесу завадила війна, яку нон-стоп свідомо розпочав проти України ще більш архаїчний та жорстокий родоплемінний, чекістсько-бандитський режим з кремля. Абсолютна більшість тієї енергії та людських ресурсів, які мали піти на зміни в середині країни, пішли на фронт. Тому нинішні загнивання та реванш - вони були неминучі.
Але. Найважливіше - це те, що український народ, точніше, його притомна частина, 5 років тому не дали країні скотитися в прірву, з якої вже не було б вороття. Не через припинення євроінтеграції, яку не факт що варто далі продовжувати. А через те, що головною все ж таки передумовою побудови суспільства західного типу є наявність свободи вибору. Хай багато в чому ефемерної, але свободи. Й саме цю головну мету Революція Гідності виконала. Українці захистили своє право на свободу.
Попереду на нас очікує величезний, дуже важкий й небезпечний шлях. Але я щиро вірю, що вже наші нащадки зрозуміють: той Майдан став нашим Бостонським чаюванням та знесенням Бастилії в одному флаконі. Джин вискочив з пляшки. Й загнати його назад вже не вдасться нікому.