"Обіцяють ключі від раю". Дівчат із Криму вивозять до Сирії і віддають терористам: як вербують жертв

Нещодавно в Україну з сирійського табору Аль-Хол повернули двох українок і сімох їхніх дітей. Вони були евакуйовані звідти за допомогою наших спецслужб. Але в цьому таборі залишаються ще понад 30 українських жінок і дітей, які свого часу покинули країну слідом за своїми чоловіками, що воювали або працювали на боці "Ісламської держави".

Як відбувається вербування українців – читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Вербували, прикриваючись ісламом

Одна з тих, що повернулися в Україну, – Аліме Аббасова. Її чоловік Наріман Аббасов зараз перебуває у в'язниці в Сирії: його звинувачують у тому, що він воював на боці ІДІЛ. Щоправда, сам чоловік у цьому не зізнається – стверджує, що просто допомагав мусульманам.

Сама Аліме в репортажі ТСН з сирійського табору зізнавалася, що поїхала до Сирії слідом за чоловіком, бо любила його. Щоправда, шкодує тепер про це.

Друга жінка родом із Криму. Вона не називає свого імені, оскільки хоче повернутися до нормального життя й більше не згадувати того, що було з нею.

Серед українок, які зараз перебувають у таборі в Сирії, найбільше якраз кримчанок, точніше – кримських татарок. Саме на півострові багато років активно діють представники різних релігійних організацій, які, прикриваючись ісламом, вербують дівчат і жінок та вивозять будувати "велику державу".

Після боїв, у яких терористів ІДІЛ розбили, більшість людей або теж гинули, або ж опинялися в жахливих умовах у таких таборах, як Аль-Хол.

Переконують "вийти заміж за воїна Аллаха"

Як розповів нам один їх мешканців Криму, який вивчав ситуацію з вербуванням кримських татар, схожі організації існували на півострові вже багато років. У кінці 90-х на півострів ринули емісари. За його словами, до 2014 року на півострові було зареєстровано близько 48 таких організацій.

Він згадує історію, як 2016 року в Криму пропала 16-річна дівчина Е.Р. Тоді здійнявся галас і в її зникненні звинувачували російських силовиків. Потім галас затих і з'ясувалося, що дівчина жива. Насправді її намагалися вивезти до Сирії. Її батько виявився ваххабітом, а матір після розлучення з ним вийшла заміж за росіянина. Той прийняв іслам і поїхав воювати в Сирію, але незабаром там загинув.

Дівчина жила з батьком, у його будинку з'являлися якісь люди, що говорили про релігію і роздавали релігійну літературу. Незабаром дівчина зникла. Її знайшли в Краснодарі, вона вже прямувала на Кавказ з невідомими чоловіками. Але їй вдалося повернутися додому.

З'ясувалося, що під час релігійних бесід її обробляли чоловіки й жінки, давали літературу й розповідали про халіфат, мовляв, там будуть усі щасливі. Але для цього треба вийти заміж за "воїна Аллаха" і поїхати з ним до Сирії.

Зрештою ця дівчина вийшла заміж за представника якоїсь релігійної організації й ходить в нікабі (жіночий головний убір, який повністю закриває обличчя, крім очей).

Як відбувається вербування

Так із півострова зникли кілька дівчаток і дівчат віком 15-20 років. Де вони й що з ними зараз, ніхто не знає.

"Поїхали воювати в Сирію і юнаки. Їхні сім'ї не знають, чи живі вони і чи є десь їхні могили. Тут досі багато схожих організацій, для яких не існує таких понять як батьківщина, родина, традиції, звичаї, рідна мова, культура, вони проти будь-якої національної ідентифікації.

Деякі з них діють через соцмережі. Вони збирають під свої стяги незміцнілі уми, молодь, слабких духом людей. Обіцяють їм ключі від раю, втовкмачують у голову, що в'язниця – це випробування від Аллаха, за це вони потраплять до раю. Вони будують халіфат, відреклися від своїх батьків і тільки й мріють воювати з невірними", – розповідає людина, що захотіла залишитися анонімною.

За словами нашого співрозмовника, такі організації щедро фінансуються з-за кордону.

Під їх вплив потрапили не тільки кримські татари, там багато дівчат і юнаків слов'янського походження. Приваблення нових членів до організації тут заохочується, вважається, що за це тобі в Халіфаті дадуть посаду.

"Вони дуже обережно втираються в довіру. Входять у жіночі організації, щоб проводити свою роботу. Їх послухати, так тебе там чекає казка. Люблять обирати бідних, сиріт. Все починається з благодійності: тобі приносять продукти, допомагають речами, з будівництвом. Потім запрошують на заходи, де тебе підхоплюють уже інші члени організації.

У Криму багато абсолютно світських сімей. Але їхніх дочок таким чином обробили й відвезли. Дочка одного чиновника потрапивши туди, намагалася втекти. Так на кордоні в неї відібрали маленьку дитину. І вже років 18 вона не знає, де вона і що з нею. А сиротам, малозабезпеченим, неосвіченим дівчатам і бігти-бо нікуди", – говорить анонімний співрозмовник.

У таборі Аль-Хол серед представниць України досить багато дівчат із Криму, які навіть до пуття не знають ні української, ні російської мови, не вміють писати й читати. Саме такі дівчата легко потрапляли в мережі ІДІЛівців.

"Ми й не помітили, як вона перевдягнулася на мусульманку"

Але не тільки в Криму діють такі вербувальники. На материковій Україні схожих історій теж вистачає. Дуже часто вербувальники обирають у жертви дівчат, які зустрічаються або виходять заміж за мусульманина, представника арабської країни.

У Харкові була історія, коли 18-річна українка зустрічалася з таким студентом, вийшла за нього заміж, народила дитину. Проте життя не складалося, він жорстоко її бив, не випускав із дому.

Одного разу в дворі, гуляючи з маленькою дитиною, дівчина познайомилася з молодою жінкою. Та розповіла, що теж одружена з мусульманином і в них все добре, вона свято шанує традиції чоловіка. Непомітно жінка почала вчити українку як слід поводитися: бути скромною, не сідати за стіл із чоловіками, бути поступливішою.

"Ми й озирнутися не встигли, як наша дочка почала носити мусульманський одяг. Щоправда, в сім'ї у них все налагодилося, вони переїхали в орендовану хорошу квартиру. Одного разу чоловік дочки обмовився, що їх хочуть відвезти до Сирії. Але ми так і не зрозуміли, що означає відвезти. А дочка сказала, що найближчим часом вони вирушать у Туреччину в подорож. Щойно ми почали бити на сполох, вони вже зникли. Дочка зателефонувала з аеропорту й тільки встигла сказати, що вони відлітають до Туреччини. Після цього зв'язок з ними обірвався", – згадує мати зниклої дівчини.

Незважаючи на всі їхні звернення в СБУ, поліцію Туреччини, дочка з зятем опинилися в Сирії. Туди їх перевезли на автобусі з десятками інших таких самих ошуканих і очманілих від мрії про "велику державу".

"Вона вкрай рідко виходила на зв'язок, дзвонила з чужих номерів і дуже просила, щоб я ніколи на них не передзвонювала. З'ясувалося, що живуть вони в якомусь спільному домі, де всі жінки працюють: готують, прибирають, виховують дітей. А незабаром її чоловік загинув. І почалося пекло. Вона опинилася без засобів до існування, її знову видали заміж за бойовика, тому що самій там жити не можна. Вона народила другу дитину. Але й другий чоловік загинув. А потім почалися бомбардування. І вона зникла. Вже багато місяців ми не чули про неї нічого", – плаче мама дівчини.

Трохи пізніше матір зниклої українки з'ясувала, що вербувальниками її дочки виявилися росіянин і мешканка окупованої Донецької області. "Вербувальниця почувається прекрасно, судячи з фото – відпочиває на пляжах за кордоном. А я оплакую свою дочку та внуків", – каже жінка.

Таких історій, на жаль, дуже багато. Подібні організації не припинили свою діяльність на території України. І продовжують втягувати в свої тенета все нових і нових жертв.