Блог | Як насправді виглядала Москва часів Сталіна
Так, друзі – сьогодні буде дуже цікавий пост про те, як насправді виглядала Москва за Сталіна. У коментарях до моїх постів про те, яка злиденне спадщина залишилася після Сталіна, деякі читачі написали коментарі на кшталт – "нуу, так це ж провінція! А ось Москва висмоктувала з регіонів гроші і жирувала!". Це твердження вірне лише частково – радянська Москва дійсно витягувала гроші, ресурси і людей з інших частин СРСР, але ось краще самі москвичі від цього жити не стали – злиденна планова радянська економіка витрачала всі гроші не на добробут громадян, а на підтримку всіляких воєн і конфліктів, прагнучи поширити совок на весь світ, – пише Максим Мирович в своєму блозі в LiveJournal.
Якщо ми подивимося на реальну, а не на пропагандистську Москву тих років – то ми побачимо досить непоказне, провінційне і досить бідне місто з напівзруйнованими царськими будинками і дерев'яними бараками, які лише з фасадів великих проспектів прикриті парою десятків пафосних "сталінок". Ці фасади показували в пропагандистських фільмах, а ось за фасадами текло реальне життя більшості москвичів. Виникає парадоксальна ситуація – по суті, совок не поліпшив життя взагалі нікому – навіть центральне місто червоної імперії жило досить бідно і прагнуло в таку ж бідність затягнути інші народи Європи.
Отже, в сьогоднішньому цікавому пості – розповідь про те, як насправді виглядала Москва за часів Сталіна.
Що показувала радянська пропаганда.
Для початку – кілька слів про те, що показувала візуальна радянська пропаганда (особливо кіно) тих років. "Сталінську" епоху в кіно можна умовно продовжити приблизно до 1960 року – саме в 1959-60-му році знімалися останні фільми у сталінській стилістиці. У них завжди світить сонце, робітники ніколи не пітніють, ніколи не бруднять спецівку і спілкуються між собою виключно цитатами з Маркса і Леніна. Ніякого сексу при Сталіні, зрозуміло, бути не могло – парочки спершу тримаються за руки, гуляючи на березі між берізок (на тлі співає дівочий хор), а потім відразу ж виходять з пологового будинку, несучи в руках згорток з усміхненим тримісячним комуністом.
Свої правила "сталінської естетики" були і для показу міст – завжди демонструвалися винятково нові райони, причому виключно в сонячні дні. Якщо показували Москву – то акцент обов'язково робився на "сталінських висотках", а якщо показували квартири – то вони завжди були новими, сучасними і напівпорожніми – глядачі повинні були думати, що кожна радянська сім'я має щонайменше чотирикімнатну і при цьому – абсолютно безкоштовну квартиру. У такій стилістиці знятий, наприклад, фільм "Старий Хоттабич" – демонструючи виключно нові і сучасні вулиці Москви, залиті сонцем:
Втім, іноді пропаганда давала збої – їх особливо кумедно знаходити самому в старих кінострічках. Наприклад, у фільмі "Вірні друзі" 1954 року глядач має захоплюватися сталінськими новобудовами – довгий ряд з якими нам старанно і довго демонструє оператор. Але ось в епізоді, коли два головних герої їдуть з будівництва – ми бачимо біля підніжжя сталінської висотки справжнісінькі бараки (в кадрі зліва, двоповерхова дерев'яна будівля), а праворуч – якісь допотопні руїни з червоної цегли з бляшаним дахом і з білизною на мотузках, яка сохне на порозі:
Вся увага глядачів у цьому епізоді прикута до головних героїв, які активно очищають капелюхи і костюми від будівельного пилу та сухого цементу – і тому на фон уваги не звертають. Думаю, приблизно з тих же причин його прогавила і цензура – яка вимагала показувати Москву виключно пафосною і величної столицею. А між тим, сталінська Москва, за великим рахунком, якось так і виглядала.
Як насправді виглядала Москва тих років
А тепер давайте подивимося на реальні кадри Москви самого початку 1950-х років. У ті роки в Москві побував майор американської армії Мартін Манхоф, який був помічником військового аташе в американському посольстві. Особливо цінні знімки тим, що Мартін фотографував не пафосні проспекти, а реальне повсякденне життя Москви тих років - добірку його фотознімків недавно опублікував портал "Настоящее время". Давайте подивимося на них і ми.
04. "сталінська висотка", що будується на площі Повстання. Зазвичай у радянських фільмах тих років про Москву намагалися показувати лише високі будівлі – столиця мала здаватися чимось величним і величезним. Непоказні 2-3 поверхові облуплені будиночки царської будівлі в кадр пропагандистів начебто "випадково" не потрапляли:
04. Таганський район Москви, забудова а-ля "Пхеньян" – з парадних фасадів вулиці будинки більш-менш приведені до ладу, тоді як у дворах можна побачити справжнісінькі бараки (обмазані штукатуркою по дранці і з колод другим поверхом), а також нескінченні ряди старих сараїв. "Ось він, капіталізм, що загниває!" – вигукував якийсь впертий сталініст із дерев'яного бараку в процесі читання книги "Маленький шарпак", після чого швидко біг до згнилого сараю по дрова і на колонку за відром води.
05. Для провінційних радянських кіноглядачів п'ятдесятих років був невідомий той факт, що центр Москви насправді складається не зі "світлих і красивих сталинок", а зі старих царських будівель – які за роки радянської влади встигли відсиріти і занепасти. Штукатурка і фарба на ці будинки востаннє наносилася у вересні 1917 року:
06. Ой, а що це тут у нас? Невже черга в магазині з кілометровим хвостом на вулицю? Та годі, бути того не може – фанати СРСР розповідають історії про те, як при Сталіні в магазинах абсолютно безкоштовно всім роздавали 200 сортів ковбаси і ще балику на додачу, і вибігали за вами на вулицю, якщо ви не хотіли це брати. А потім прийшов проклятий Горбачов і моментально це заборонив, а також залишив всіх з фантиками замість грошей. Невже брешуть?
07. Жінки ремонтують асфальт – адже, як відомо, в СРСР були найвільніші жінки.
08. Дзвіниця Новоспасского монастиря. Дурному американцеві не пояснили, що навколишні квартали потрібно фоткати з боку двох сталінок на дальньому плані і бажано в сонячну погоду – а ось гнилі дерев'яні халупи, сільські паркани і напівзруйновані та облуплені царські будівлі показувати не треба.
09. Далі цей америкос взагалі знахабнів і почав знімати якісь величезні гори сміття у дворах. Хіба Москва така буває? Мабуть, у себе в Держдепі це зняв, в тому ж павільйоні, де знімали висадку америкосів на Місяці! Навіть ландшафт під сміттям якийсь місячний.
10. Група кінної міліції в тій паралельній Москві, яку не показували в кіно і по телевізору – на дорогах дуже мало машин, центр міста забудований суцільно царськими будівлями, що знаходяться в обдертому і облупленому стані
11. Ох і покращала Москва за радянської влади!
12. А ще зверніть увагу на те, як одягнені люди – практично всі носять одяг чорних або темно-землистих тонів. Яскраво сяяти в СРСР міг тільки прапор і ніс у п'яниці.
13. Радянські жінки в азіатських хустках, які вже років до 45-ти перетворювалися в справжніх бабусь...
14. На закінчення хочу сказати, що крім Москви Мартін Манхоф встиг поїздити і по решті СРСР, де зміг зафіксувати ще більш жахаючу вбогість:
Замість епілогу
Як бачите, навіть столиця "великої радянської імперії Сталіна" виглядала досить непоказною, а її населення жило досить бідно – що видно як з одягу городян, так і за зовнішнім виглядом вулиць в цілому. І виникає питання – а кому був взагалі потрібен цей совок? Кого він зробив кращим, багатшим, добрішим? Від сталінської імперії в результаті залишився тільки страх і злидні – ось і вся її спадщина...
Такі справи.
