Блог | "Я не знав, що там було так жахливо". Насправді у Маріуполі було ще страшніше

У Маріуполі слова працювали моїми рятівниками. Витягали з найстрашнішого жаху. З чорної дірки.

Я вмирала разом із ними десятки разів. Коли російський літак заходив на перше коло. І скидав бомбу.

Бомба падала далеко від нас, але ми її відчували. Вибухова хвиля робила нас спустошеними та німими. Без думок та реакцій. Залишалося тільки булькання страху десь у горлі. Наче ти під водою. Стіни плавають і закладає вуха.

А слів зовсім не було. Вони в цей момент зникали. Мозок не міг пригадати жодного. Ми були без слуху, голосу, думок, почуттів. Неживі. А потім знову народжувалися.

У світі з'являлися – звуки, усередині нас – страх та слова, довкола – крижаний холод.

Після бомбардувань здавалося, що ми всі – немовлята. Ми тільки народилися, але жити нам недовго. До наступного російського літака.

Він має під крилом дві бомби. Або чотири ракети.

Це начебто в дитинстві ти навчаєш таблицю множення.

Бабуся мене питала маленьку: "Двічі два? Чотири. Тричі три? Дев'ять".

І в цьому, іншому житті, яке схоже на постійне вмирання: "Скільки було вибухів? Один. Зараз ще один буде..."

Цифри – гірші за слова. Слова – підтримують, цифри – лякають.

Одна знайома дала почитати мою книгу своєму знайомому з Європи. Він повернув її зі словами: "Я не знав, що там було так жахливо"

Насправді, там було ще страшніше. Просто слів, які передають життя в пеклі, не дуже багато.

***

У вересні Маріуполь відзначає свій день народження. Якщо чесно, я завжди трохи плуталася, коли саме ця офіційна дата.

Але ж це не важливо. Найважливіше, що маріупольці зустрічаються сьогодні у Києві. Вони проведуть акцію пам’яті та флешмоб з ключами до Дня міста.

До речі, мої ключі від маріупольського дома зі мною. Я їх перекладаю із сумки у сумку.

Моє місто зараз у російському полоні і йому погано. Але Маріуполь обов'язково повернеться додому. Я вірю в це.

***

Мої ключі і фото будинків, де колись були люди. Для багатьох маріупольців картонні стіни були єдиним захистом від російських бомб.

І так, у тих, хто вижив, залишилися тільки ключі.