Вірус гонконгського грипу: як "залізна завіса" врятувала СРСР від пандемії
Говорячи про пандемію коронавірусу (COVID-19), від якої світ страждає вже майже вісім місяців, ситуацію часто порівнюють із "іспанкою", що охопила планету на початку ХХ століття. Хоча є і ближчий приклад, про який мало хто знає, – смертоносна пандемія гонконгського грипу.
За назвою зрозуміло, де вперше виявили вірус. Спалахнувши в 1968 році, він вирував у світі майже три роки і забрав, за різними підрахунками, від одного до чотирьох мільйонів життів. Водночас напасть обійшла деякі країни і серед них СРСР. OBOZREVATEL розповідає про те, що убезпечило радянських громадян від захворювання.
Шлях поширення вірусу
Традиційно, нова епідемія зародилася на території Китаю. Першою офіційною жертвою грипу стала торговка з гонконгського району Монгкок, яка продавала смажених в олії крабів на лотку вуличного кіоску. Симптоми недуги в неї почалися 13 липня 1968 року: це було легке покашлювання, але через два дні піднялася температура під сорок градусів, а через тиждень жінка померла.
Через місяць у лікарнях міста вже не було вільних ліжок – кількість хворих перевищила 500 тисяч. Експерти з Лондонського вірусного центру "присвоїли" вірусу штам H3N2 грипу A, раніше невідомий науці. За деякими даними, ця мутація з'явилася серед домашньої худоби, найімовірніше, свиней, але в ті роки визначити це точно не було можливо.
Смертність від гонконгського грипу була порівняно низькою – не більш ніж 0,5%. Однак це компенсувалося неймовірною заразністю інфекції. Новий грип передавався не тільки повітряно-крапельним шляхом, заразитися можна було і лише злегка доторкнувшись до людини – інфекція передавалася навіть через піт.
Проявлявся вірус в основному за 4-5 днів, але іноді жив в організмі без симптомів два тижні. Основними ознаками були сухий виснажливий кашель, іноді з виділенням крові, й висока температура з першого дня хвороби. Як і сьогодні, найбільшій небезпеці піддавалися літні люди старше 65-ти й ті, хто страждав на хронічні захворювання. Водночас ускладнення гонконгського грипу були численними і дуже важкими.
Так, уже до кінця літа епідемія на повну розгулялася в Сінгапурі, Малайзії, на Філіппінах, Тайвані та у В'єтнамі. Останній, на території якого тоді йшла війна, став "мостом" для інфекції в США. У вересні новий грип досяг не тільки західних штатів Америки, а також Індії, Ірану, Таїланду, Японії, півночі Австралії. Цього ж місяця грип з'явився в Європі, а до початку 1969 року захворювання набуло форми пандемії, захопивши вже й Африку та Південну Америку.
Як постраждали країни світу
Гонконгський грип є третьою пандемією грипу в XX столітті, до того ж класифікується як пандемія середнього ступеня тяжкості.
Уникнути масових жертв під час неї вдалося дисциплінованій Японії – там заздалегідь ввели карантин, масковий режим і дезінфекцію рук. Не так багато людей померло і в самому Гонконзі, хоча ніяких карантинних обмежень там не запроваджували: зазначається, що чудово спрацювали лікарі, враховуючи і раннє розроблення вакцини вже в грудні 1968-го. Майже немає статистики щодо захворюваності в усьому Китаї. Вірусологи припускають, що жертв гонконгського грипу там було багато, проте підрахувати їх неможливо – адже за Мао Цзедуна КНР була повністю закритою країною і не надавала світу ніяких медичних показників.
Тоді як Європа дуже сильно постраждала від нового захворювання. У грудні 1968 року в деяких густонаселених районах Франції ним перехворіла половина населення. В інших країнах Європи через грип довелося зупинити частину фабрик – на виробництвах просто не було кому працювати. Водночас найбільше дісталося Німеччині – в ФРН і НДР в перші місяці пандемії померло більше 60 тисяч осіб. Деякі джерела стверджують, що морги розділеної країни тоді не справлялися з навантаженням й, наприклад, у Західному Берліні для зберігання тіл вдалися до використання недобудованих тунелів і станцій метрополітену.
СРСР допомогла "залізна завіса"
Як не дивно, але Радянський Союз уникнув долі інших країн Європи й Азії, до того ж допомогло йому, можна сказати, нещастя. Громадян від гонконгського грипу врятувала та сама "залізна завіса". Вірус рознісся світом у найкоротші терміни за допомогою пасажирських і військових літаків, а СРСР був закритою країною – пасажирооборот із іншими був такий малий, що про пандемію не йшлося.
Радянській владі не довелося вводити суворі карантинні обмеження. Але епідеміологічні заходи рекомендувалося дотримуватися тим, хто міг контактувати з іноземцями. До цього списку потрапили співробітники міжнародних аеровокзалів, готелів "Інтурист", магазинів, де отоварювалися за валютні чеки, і столичних ресторанів. Наприклад, усі, хто контактував із гостями з-за кордону, повинні були перебувати поряд із ними в марлевих багатошарових медичних масках, а також ретельно мити руки з милом.
Так, H3N2 потрапив у СРСР не одразу і не масово, а в самому кінці пандемії в усьому іншому світі, коли він вже досить ослаб і не завдавав особливої шкоди. Є думка, що дані про захворюваність радянська влада, як і багато іншого, просто приховувала. Однак у 1971 році газета "Известия" визнала дві хвилі гонконгського грипу, які прокотилися Союзом в 1968 і 1970 роках, і підготовку радянських лікарів до третьої. Тоді вірусологи заявили, що вірус у СРСР поширився пізно, а смертність виявилася на рівні звичайного грипу й епідемія не стала масштабною. А вдалося їм вирішити цю проблему шляхом розроблення вакцини і проведення щеплень всім, хто перебуває в групах ризику.
"Масова профілактика здійснюватиметься методом активної імунізації за допомогою живої грипозної вакцини... Мовчати про проблему не можна було, відмахуватися – теж", – говорилося в статті радянської газети.
Пандемію гонконгського грипу 1968-1971 років можна вважати досить незвичайною. Інфекція, яка поширила світом, не викликала такої паніки, почасти, через відсутність щоденних цифр про кількість заражених. Інтернет тоді лише з'явився, а ЗМІ висвітлювали інші проблеми: світ був зайнятий "культурною революцією" в Китаї, громадянською війною в Нігерії, відставкою президента Шарля де Голля у Франції і колосальними втратами американської армії у В'єтнамі. Давно забута пандемія дійсно забрала безліч життів, але деякі країни засвоїли урок: менше страждають ті, де населення слухняно дотримується гігієни й заходів безпеки.
Як повідомляв OBOZREVATEL:
60 років тому СРСР охопила епідемія чорної віспи, про яку намагалися замовчувати в Союзі. Переконатися в тому, що спалах захворювання дійсно був у Москві в 1959-1960-х роках, можна завдяки художньому фільму "В місто прийшла біда".
Водночас у Радянському Союзі дуже усвідомлено і ретельно ставилися до лікування грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій. Так, в аптечці кожної сім'ї зазвичай завжди були ліки від, наприклад, ангіни та для зниження температури.
Також за радянських часів серед населення настійно впроваджувалися правила із закликом до громадян відмовитися від рукостискань під час вітання, щоб не заразитися якою-небудь інфекцією.