Блог | Уроки історії: як батьківщина демократії стала її ж могилою

Історія цінна тим, що її вивчення дає задарма колосальні уроки, за які цілі народи платили життям.

Відео дня

Приміром, мало хто усвідомлює, що історія Давньої Греції - це історія на диво послідовного національного самознищення.

Греція в середині 1 тисячоліття до н.е. - це колосальна сила метрополії і колоній, з яких десятки були в Україні (Херсонес, Ольвія, Пантикапей і т.д.). Завдяки усобицям вся ця сила вигоріла майже блискавично. Греція дала не лише слово "демократія", але й слова, що позначають виродження демократії - самі слова охлократія, як влада натовпу, демагогія, тиранія, гіпербола, як брехливе перебільшення - давньогрецького походження. Вся їхня історія - це суцільна внутрішня війна. Усе це призвело Афіни і всю Грецію до швидкого занепаду.

Виродження демократії через охлократію, популізм, владу натовпу призвело Афіни до військової поразки і утвердження Тиранії тридцяти, де кожен тиран отримував законне право на убивство одного простолюдина і привласенення його майна. А потім за рік убили майже всіх цих тиранів. А потім почали вбивати кращих з народу, зокрема філософа Сократа. А потім в руїну впала вся Греція.

Читайте: Почему без Киева Москвы быть не может?

Уже в 1 столітті нашої ери римський філософ Сенека казав, що від Греції лишилося лише ім'я:

"Греція скошена довгими чварами,

Нині дійшла до руїни, сили свої підірвавши.

Слава лишилась, та щастя загинуло,

Й попіл повсюдно,

Хоч і могили твої так само священні для нас.

Мало тут є від недавної величі;

Бідна, лишили тобі тільки ім'я!"

Читайте: Как Москва переписывает историю

Можна сказати, що Візантія, яка прийняла християнство, змогла значно просунутися в подоланні основних моральних вад, властивих для язичників, і продовжила грецьку державність на півтора тисячоліття. А душа Візантії жива досі у Вселенському патріархаті.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...