Відео дня
Україна не вийде з кризи в 2021 році. А світ тільки входить до періоду великих потрясінь – інтерв'ю з футурологом
Україну очікують непрості часи, оскільки у 2021 році їй навряд чи вдасться вийти з кризи, посиленої пандемією коронавірусу, і відновитися. На тлі цих процесів президент України Володимир Зеленський втрачає монобільшість, – а отже вплив – у Верховній Раді, що матиме чимало наслідків.
Також уже через п'ять років решта світу житиме в новому вимірі, країни створять цілу кібернетичну державу, як Amazon чи Google, а їжу почнуть друкувати на 3D-принтері.
Людство точно переможе коронавірус, а Китай стане першим, хто винайде вакцину проти нього, сказав у інтерв'ю OBOZREVATEL український футуролог і економіст Андрій Длігач.
– Україна летить у кризову прірву разом із усім світом?
– Українська економіка перебуває у кризовому стані вже дуже давно. Це пов'язано не з коронавірусом. Причина криз – це завжди невідповідність уявлень або наявних моделей і реальності. Зараз це не фінансова криза, як було у 2008 році, а криза, викликана переходом з однієї економічної моделі до іншої; до посткапіталізму із традиційного для нас капіталізму, з ресурсної економіки, де нафта коштувала дорого і головне було мати шматок землі, – до періоду, де ключовим ресурсом будуть дані. Маючи доступ до певних даних, можна буде керувати всім, чим завгодно – врожайністю, здоров'ям. Дані стають новим золотом і нафтою ХХІ століття.
Наприклад, зібравши дані про шмат землі за 3-4 роки, можна буде спрогнозувати, що вирощувати на землі, які добрива вносити, як захистити рослини, щоб збільшити врожайність щонайменше наполовину, навіть без використання генно-модифікованих рослин і CRISPR.
– Як швидко все змінюється!
– Так, сільське господарство змінюється дуже суттєво, тому архаїчні українські питання про ринок землі – вже неактуальні. Україна мала б скористатися останніми роками, коли ще можна було розглядати землю як цінний ресурс і встигнути перетворити себе на зону харчової безпеки для Саудівської Аравії чи Катару. А так час, по суті, втрачено. Фазовий перехід світу почався ще у 2016-2017 роках і ми продовжимо існувати в ньому до 2025 року. Можливо, ми стикнемося ще з кількома кризами, які накриватимуть нас хвилями у найближчі роки.
Світ закредитований, кредити становлять 325% від світового ВВП. Це шалена цифра. Триває суттєва криза платежів, а тепер, коли світ надрукує ще 10 трильйонів доларів для активізації економік і бізнесів – передусім США, ЄС, Китай – матимемо драматичне збільшення ліквідності у світі. Світ переходить в абсолютно нову якість споживання. Вже багато років модні європейські бренди більше заробляли на ринку Китаю, ніж Європи. Протягом наступних п'яти років в Україні теж зміниться споживча поведінка. Людей цікавитимуть розваги, освіта, колаборації, саморозвиток – відповідно гроші витрачатимуть на це.
Але Україна все ще тримається за традиційні індустрії, металургію, хімію, за те, що не є визначальним у новому світі й новій економіці. Звісно, вона все ще спиратиметься на старі індустрії, бо їсти люди захочуть завжди. Але що їсти і з чого будуть зроблені продукти? Можливо, це буде м'ясо біоміт чи інші біопротеїни. Тобто м'ясо без традиційного м'яса, але з тими самими смаковими властивостями, можливо, буде поживнішим. Сільське господарство точно буде іншим. Можливо, їжу друкуватимуть на 3D-принтері, можливо, це буде соя зі смаковими і функціональними добавками – те, що зветься coloring food. Це вже технологічно можливо.
– Все, про що ви говорите – трохи навіть лякає, бо за 5 років світ буде зовсім іншим.
– Давайте подивимось, як він змінився за останні 10 років. Більшість електрики у Європі – відновлювальна, зберігання даних подешевшало з 500 доларів за гігабайт до майже нуля, нафтові контракти, хоч і тимчасово, мають від’ємну ціну, а інтернет взагалі майже безкоштовний. США більше не домінують, літаки стоять на стоянках, а весь розвинений світ сидить на карантині. Мережі торговельних центрів в США майже порожні, бо люди купують товари через інтернет у Zapos чи в Amazon. Все це відбулося вже зараз.
Тому майбутнє – за полідержавами. Коли одночасно люди і бізнес існують і у традиційній державі, і у кібернетичній державі типу Amazon чи Google, де є своя екосистемна демократія чи автократія, своя "податкова" система. І деякі з таких держав будуть сервісними і більш підготовленими до Нового світу.
Люди теж змінилися. Нове покоління мислить глобальніше на перспективу, не вкладається в дорогі активи. Цінують радість і емоції більше, ніж щось матеріальне. З’явилася віртуалізована економіка, криптовалюта. Світу доведеться переосмислити всі процеси. Маємо жити у більш відкритому світі і вирішувати спільно екологічні проблеми та технологічні катастрофи зокрема. Тим більше, не виключено, що найближчим часом деякі регіони – і Україну також – може очікувати відключення електрики чи подібні техногенні проблеми, які лише посилять вплив кризи.
– Як тут бути Україні, яка, по суті, відстала від світової цивілізації?
– Україна є відсталою економічно, за рівнем життя, медициною, освітою, за розвитком людського капіталу. Але Україна демонструє спроможність опиратися великому сусіду, набагато сильнішому за неї. Україна демонструє світу приклади волонтерства, що є частиною нової економіки, продукує ідеї, які стають комерційними продуктами в інших країнах. Ми самі робимо себе відсталими нашою архаїчністю, чіпляючись за старе, за університетську освіту, за землю, за газотранспортну систему. Але всупереч цьому українці залишаються заповзятливими, мають велику спроможність до виживання.
– Тоді чому немає ривка вперед?
– Україна ніяк не може знайти власну ідею і створити із себе суб'єкта, який був би провайдером у новий світ. А так маємо всі шанси – і ресурсні, й ідейні, географічні, людські, освітні, інфраструктурні. Тільки треба довести все до ладу, осучаснити освіту, повернути студентів з Африки, Азії, Океанії, розбудувати інфраструктуру, повернутися до проєкту Великого шовкового шляху, відкрити можливості для саудитів, ОАЕ щодо сільського господарства, створити логістичні хаби спільно з китайцями для швидкого "підльоту" в ЄС і кастомізації товарів. Все можна.
От залишилось 3-5 років для відбудови українського літакобудування і ракетобудування, поки ще живі інженери, які пам'ятають, як це робити. Нових уже нема, не випускають. Тому Україна може скористатися кризою і новим періодом у світі, продукуючи нові сенси.
– Добре, але спершу ж треба вийти хоча б із кризи, спричиненої коронавірусом. От як перезапустити економіку?
– З глобальної економічної кризи ми так швидко не вийдемо. Карантин потрібно вводити для груп ризику і регіонів. Це щось між британською і шведською моделлю. Має бути тотальне тестування, яке у нас практично провалене – українська статистика не відповідає реаліям.
Перш за все слід перезапустити малий і середній бізнес, ключовими завданнями якого є самозайнятість населення. Податкові канікули для них треба продовжити хоча б на 3 місяці після закінчення карантину. Вони ж мають забезпечити самі себе, зберегти робочі місця і створити додаткові.
Світ заливає економіку грошима, малий бізнес отримає компенсації і некредитні кошти. Україні заливати економіку нема чим, а друкувати гроші ми не можемо. Для перезапуску економіки нам потрібно 300 мільярдів гривень, яких у нас нема. Тому держава може компенсувати великі кредитні відсотки, давати дешеві кредити навіть на збереження робочих місць. Гроші можемо отримати від наших міжнародних партнерів, МВФ, на ще кращих умовах, ніж були, від Світового банку, Європейського, Єврокомісії. Але нам їх дадуть, коли виконаємо антикорупційні умови цих кредитів.
Зараз добре було б дати позитивні сигнали людям – навівши лад на митниці, у податковій, з ПДВ. Тоді ми мали б не мінус 6,5% ВВП, як ми прогнозуємо зараз, а мінус 2-3 і навіть могли б утриматися від рецесії за підсумками року.
– Але все рухається за негативним сценарієм?
– Так, за ним матимемо мінус 10-12% ВВП, у двох третин компаній закінчуються запаси на початку травня, вони мінімізують свої видатки, проте в очікуванні закінчення карантину спалюють свої ресурси. Хоча цього робити не треба. Очікування щодо галузей мінус 20-70% падіння. Найперше це івент-індустрія, виставкова. У туристичному, готельному і ресторанному бізнесі падіння може досягати й 90%. Тому карантин варто робити прагматичнішим якомога швидше, щоб бізнес міг почати працювати, а економіка запускатися.
На нас чекає шалене безробіття. Якщо зараз маємо 1,5 мільйони офіційних і прихованих безробітних, то реально буде десь із 3-4 мільйони. І це за умов, що з Європи повернулася лише невелика частина наших трудових мігрантів. Нам буде дуже важко відновлювати економіку і виходити із цього стану.
– Через рік вже забудемо про кризу чи ні?
– Через рік – ні. Це набагато глибша ситуація, аніж та, що ми мали у 2014 році. Війна з Росією не завершилась, карантин спровокував економічний Іловайськ. Але економіка відновиться, проте не у всіх і не повсюди. Президент має продемонструвати, за рахунок чого Україна стане сильнішою у 2021 році. Поки що сигналів нема. Тому у 2021 році ми не вийдемо з цієї кризи, і не відновимось. За прогнозами МВФ у 2020-му втратимо 7,7%, а наступного року буде зростання плюс 5%. Тобто ми відіграємо десь половину падіння. Але це не відновлення економіки, а існування в мінусах. Тим більше, що світ відновлюватиметься швидкими темпами, а ми знову не запропонуємо йому нічого.
– А що ми можемо запропонувати?
– Наприклад, стати ключовим партнером Африки. Це чудовий ринок, більший і відкритіший за ринок ЄС, менше постраждав від кризи і матиме дефіцит певних товарів. Ми могли б посилити наші позиції з Китаєм і запартнеритися набагато краще, якби виявили свою проактивну позицію. Не користуючись цим, маємо додану до світової кризи внутрішню економічну, а тепер ще й політичну і соціальну. Президент втрачає монобільшість у парламенті і не може просувати рішення. Він змушений шукати партнерів в інших фракціях. До того ж маємо тотальний реванш у системі судочинства, чимало ЗМІ просувають олігархічні інтереси.
– Вірус піддасться ручному контролю і чи вдасться людям не допустити хаосу і навіть нової війни?
– Я більше очікую на протистояння між США та Китаєм. Штати втрачають свою провідну позицію у світі, а китайська модель у такий кризовий період демонструє певну перевагу. У неї немає майбутнього в горизонті 15-20 років, але в період переходу вона може продемонструвати сильні позиції.
Я впевнений, що найближчим часом Китай буде першою країною, яка отримає вакцину. Загалом, та країна, яка першою її отримає, матиме і ментальну перевагу, й політичну та економічну у війнах із вірусом і за ринки.
Я впевнений, що люди впораються, бо вірус показує не таку вже і високу смертність. У світі набагато більше заражених, ніж засвідчує офіційна статистика, отже коефіцієнт смертності є набагато меншим. І це не просто смертність, а прискорення смертності майбутніх періодів. Гадаю, що наступного року вона буде меншою, бо цього року, на превеликий жаль, помруть ті, хто статистично міг померти в наступні кілька років.
Безперечно, люди впораються із коронавірусом, це не найстрашніша проблема. Ми житимемо з ним довго – як живемо у світі з грипом. Більша проблема в тому, що ми не знаємо, з чим стикнулися загалом. А це глобальні зміни, викликані технологічним прогресом, зміною споживчих цінностей та екологією. За 5-10 років житимемо у принципово іншій реальності.
– Хочете сказати, що світ накриє ще агресивніший вірус?
– Неважливо, що буде, важливо, як люди до цього готуються. Виявилося, що загалом люди не готові до інших катастроф, у нас нема довіри до міжнародних організацій. У випадку України ми боїмося не того, чого мали б боятися. Можемо залишитися у старому світі, а сусідні країни підуть до нового. Коли МВФ кредитує велику кількість країн світу на десятки мільярдів доларів, Україна не може реалізувати навіть прості програми на кілька мільярдів.
Як бачимо, владу більше цікавлять медійні рейтинги, рейтинги підтримки, результати соцдосліджень, а не сенси стратегій. Нема ні команди, ні сенсів. Поки покладаю надії на прем'єра, він співпрацює з аналітичними центрами і шукає рішення як для безпеки і здоров'я нації, так і для відновлення економіки. Впевнений, вихід знайдеться.