Влада показала абсолютну некомпетентність під час карантину, зубожілих українців кинули на вулиці. Чесне інтерв'ю з блогером Олексієм Давиденком

Карантин в Україні через епідемію коронавірусу спровокував масштабну економічну кризу, частина дрібного та середнього бізнесу закрилася назавжди, багато людей опинилося на вулиці через безробіття. Уряд допустив явні перекоси під час введення жорстких обмежень для роботи бізнесу, які так і не виправив протягом двох місяців, незважаючи на значну критику.

Відео дня

Про це український бізнесмен і вже популярний блогер Олексій Давиденко постійно пише на своїй сторінці у Facebook, критикуючи дії влади. Його пости збирають тисячі лайків, але в останні тижні на сервери його бізнесу почалася масована хакерська атака. Про можливих замовників, відповідальність влади та шляхи виходу країни з кризи Давиденко розповів у інтерв'ю OBOZREVATEL.

– Нещодавно ви заявили про атаки на сервери вашої компанії. Я так розумію, звинувачуєте когось із влади, яку критикуєте останнім часом. Кого, за що та чому було завдано удару?

– За 15 років підприємництва всі проблеми не природного характеру, які виникали у мене в бізнесі, так чи інак завжди були пов'язані з моєю громадянською позицією як людини. З огляду на те, що я не приховую предмет своєї діяльності, то найчастіше позначалося на ній. 2013 року розгромили мій офіс, коли я брав активну участь у виборах від опозиції. А коли був на Майдані – зупинили повністю все моє постачання на митниці та оглядали кожен вантаж.

Після цього була перерва, нічого не відбувалося, і ось зараз раптом почалася досить масована атака вже із використанням IT-технологій на сервери компаній. Чому я вважаю, що це якесь замовлення? Тому що якби це був звичайний вірус, то після першого разу, коли ми усунули проблему, вона більше б не виникала.

Але якщо атаки повторюються щодня, розумієш, що є хтось, хто за це платить. Безкоштовно ніхто атакувати щодня не буде. Конкуренти – навряд чи, у мене не такий конкурентний бізнес, щоб вони замовили й обвалили.

Або це може бути щось інше. Методом виключення просто для себе розумію, що найбільша ймовірність – це моя громадська позиція, з якою я нині критикую дії влади під час карантину.

– Останнім часом ви критикуєте її за погану підготовку до епідемії коронавірусу. Зокрема, мова про постачання гуманітарного медичного вантажу.

– Я не можу виокремити. Не знаю і не буду брехати, за що саме мені можуть "передавати вітання" або шкодити. Навіть не можу на 100% сказати, що це пов'язано якось із владою. Я просто говорю про те, що ця вірусна атака, що триває вже тиждень, має неприродний характер. Відповідно, у ній повинні існувати якісь інтересанти.

Не можу стверджувати, що конкретна причина цих подій – те, що я пишу чи говорю. Мабуть, є якийсь загальний чинник, пов'язаний із поганою підготовкою до епідемії вірусу, поганим забезпеченням лікарень, запізнень майже за всіма пунктами реакції на економічну кризу та, як наслідок, непрозора й дуже непрофесійна робота із забезпечення гуманітарних і типу гуманітарних вантажів до України.

– Може, це і збіг, але на минулих вихідних OBOZREVATEL теж зазнав вірусної атаки після публікації матеріалу про скандальні постачання медичної гуманітарки, пов'язаних з іменами Кирила Тимошенка й російського бізнесмена Бориса Баума. Не хочу сказати, що це пов'язано, але почерк схожий.

– Ні, атака на сервери моєї компанії почалася ще минулого понеділка (ймовірно, 27 квітня. – Ред.). Активна фаза щодо літака "Мрія" стартувала пізніше. У нашому разі це радше збіглося з історією ресторану "Велюр" і загалом моєю позицією щодо несправедливого ставлення до різних бізнесів у країні.

– Ваш пост про "горнятко кави", а точніше, про несправедливість роботи карантину щодо бізнесу, просто підірвав мережу – 90 тисяч поширень. Чому влада вжила такі обмеження – через власну дурість, непрофесійність чи навмисно дозволила працювати великим компаніям, а дрібним – ні?

– Мені здається, що тут є симбіоз. З одного боку, абсолютний непрофесіоналізм і відсутність компетентності в чому-небудь. Але це очевидний факт, для цього не треба бути зацікавленою особою. І друге, на жаль, мені здається, що наявний і суб'єктивний фактор штучного "підрулення" з тим, кому можна, а кому не можна.

– Але це були аж надто очевидні речі – одні працюють, а інші ні. У чому різниця між ларьком із кавою, яким працювати заборонили, і ларьком із різними "наливайками", які працювали. Ті ж продажі через вікно.

– Давайте підемо логічним шляхом. Є якийсь список підприємств і сфер діяльності, яким дозволено працювати. У цього списку має бути ініціатор – прізвище, ім'я та по батькові конкретної людини, який його склав. А потім прізвище, ім'я та по батькові людини, яка його схвалила. Ось є принаймні двоє осіб, причетні до того, кому заборонити, а кому дозволити.

Друге, думаю, уряд міг просто скопіювати досвід інших країн. Але спостерігалися явні перекоси. Наприклад, вважаю, що не існувало жодної потреби закривати кіоски, які варили каву в одноразовому посуді. І цей дисбаланс був дуже показовий. Не варто було забороняти вуличні ринки, тому що поруч працювали "Новус", "Фора", АТБ, де стояли такі черги в закритому приміщенні, що жодному вуличному ринку й не снилося. Ось ці перекоси швидко не виправляли.

Так, у владі правильно кажуть, що неможливо все було передбачити, країна зайшла в карантин вперше, але слід було дуже швидко реагувати на несправедливість, точково. Тут побачили несправедливість – виправили, тут побачили – виправили. Десь заборонили тим, хто працював, десь, навпаки, дозволили тим, з ким перегнули палицю. Тоді б ця ситуація мала більш природний вигляд. А коли майже 40 днів влада не реагує на ці дрібні неузгодженості, то вони в підсумку перетворилися на величезний клубок проблем.

– Те ж саме, в принципі, з "Епіцентром" та іншими гіпермаркетами будівельних матеріалів.

– Назва не має значення. Тут якраз мова не про назву, а про цілісну відсутність системності та логічності у підході. Логіки немає. І мій пост, де під 80 чи 90 тисяч поширень і лайків, був саме про це. Чому він відгукнувся у людей в серцях? Вони не розуміли, якою логікою керується держава в ухваленні своїх рішень.

– Якщо карантин вводили методом тику, можна собі уявити, як збираються з нього виходити. Ми бачили приблизний план пожвавлення економіки, що думаєте про це?

– Тут пішла зворотна ситуація. Вихід із карантину також не пояснили, не зрозуміла кількість... Ми зайшли в найжорстокіший карантин, коли у нас було дві смерті та кілька хворих, а сьогодні в нас десятки летальних випадків на день, сотні випадків виявлень, а ми починаємо з карантину повільно виходити. Знову виникає питання: а де логіка цього процесу? Чому ми заходили в жорсткий карантин, коли ще нічого не було, а виходимо з нього, коли все є.

Насправді, вся ця карантинна історія вперше за час річного правління цього президента і цієї влади показала дуже низьку компетентність людей, що ухвалюють рішення.

– Напевно, найбільший удар випав на дрібний і середній бізнес?

– Серед своїх друзів я бачу, що частина бізнесу закрилася назавжди. І це не тільки ресторани. Фірми, дрібні цехові виробництва. Скасування часткових обмежень не тягне за собою природне відновлення всього. Хто не зміг протриматися два місяці – закрився, багато хто відмовився від приміщень, тому що орендодавці не зняли оренду. Приміщення звільнили, вони звідти виїхали і більше туди не повернуться.

Так, частина людей відновиться, але з куди меншою кількістю найманих працівників. Частина підприємств закрилася, весь штат розпущений і опинився на вулиці. А зараз же наближається літо. Ті, хто в бізнесі, знають: якщо в тебе після зими не дуже добре, то ти доживаєш до березня, 8 березня, а до Великодня вже сам готовий закриватися. Тому що Великдень, травневі, літо. Все, до вересня вже немає шансів нормально працювати. А тут ще це все множиться на ситуацію з карантином.

– Але, по суті, Україна тільки входить в цю масштабну кризу.

– Так, я вважаю, що в економічну кризу ми щойно увійшли, а результати втрат побачимо обов'язково, і це триватиме протягом усього літа, як мінімум.

– Думаєте, владі не вистачить професіоналізму виправити, допомогти бізнесу піднятися на ноги?

– По-перше, сказати чесно, я думаю, що в держави не вистачить коштів. Що таке допомога влади? Вона вимірюється грошима. Нам же не потрібна моральна допомога й підтримка, правильно? Ми говоримо зараз про якісь економічні заходи для підтримки. А будь-яка економічна міра – це гроші. Звісно, сьогодні країна не готова до того, щоб підтримати всі верстви бізнесу. Але саме тому, мені здається, що ця вся коронавірусна криза й початок економічної – це було ідеальним моментом для того, щоб запустити якийсь глобальний процес.

Я, наприклад, вважаю, що глобальний процес – це індустріалізація країни. Це створення в кожній області індустріальних парків, промислових, де за одну гривню віддавали б в довгу оренду землю для виробничих підприємств малих і середніх форм власності. Так, сьогодні це б нічого не дало, крім заснування робочих місць для будівельників, для інсталяторів тощо. Але з різницею в рік нам би це гарантувало божевільний приплив робочих місць і реальний початок індустріалізації, тобто українського виробництва. З цієї історії за два-три роки ми б вийшли переможцями – принаймні б з погляду власного виробництва. А якщо ми зараз роздамо умовно по тисячі гривень на підтримку штанів, то не створимо нічого й просто проїмо ці кошти.

– Таке враження, що на Україну чекає більш масштабне безробіття, яке спровокує просто масовий відтік громадян на заробітки за кордон?

– У нас і так величезна популяція трудових мігрантів, у регіонах роботи немає. Тепер з'явиться ще більше осіб, які залишаться без роботи. Вони не зможуть сидіти довго, тому що тоді помруть із голоду. Отже, шукатимуть роботу там, де вона є. У містах вакансій не буде, тому що міські жителі забиратимуть їх собі. Відповідно, усі люди з регіонів поїдуть хто куди – у Білорусь, до Польщі.

У другій частині інтерв'ю з Олексієм Давиденком, що вийде вже завтра, читайте, що врятує українську медицину від розвалу, як вона переживає епідемію коронавірусу, скільки мають заробляти лікарі та що буде з 73% підтримки президента Володимира Зеленського далі.