Україна провела просто неймовірні реформи

Україна провела просто неймовірні реформи

Західні програми допомоги, спрямовані на боротьбу з корупцією в Україні, не справджують сподівань. Замість того, щоб визнати значний рівень українських змін на краще, підтримувані Заходом підходи викривлено показують наявні реформи вкрай неадекватними. Тим самим вони дискредитують реформи, поляризуючи еліти країни, сприяючи масовій мобілізації заохоченого цим лівого та правого популізму, послаблюючи Україну під час війни і російської окупації та сприяючи нестабільності країни.

Україна є ключовою країною на лінії фронту агресивної російської держави. Її успіх у протидії Росії є важливою частиною зусиль Заходу стримувати і відтісняти президента Владіміра Путіна, - приводить переклад статті Олександра Мотиля Збруч. - Але як країна, що перебуває під постійним тиском Росії, Україна може зискати, комплексніше підходячи до реформ. Їй, зокрема, потрібна прагматична антикорупційна і реформаторська політика, ретельно розроблена для того, щоб уможливити Україні поступ, а не підкріплення російських зусиль ослаблювати державу і створювати нестабільність.

Відео дня

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЯГНЕНЬ

Україна є плюралістичним суспільством з висококонкурентною демократичною політикою. Двічі у своїй недавній історії вона бачила багатомісячні масові протести (спочатку в 2004 році, а згодом — в 2013-14 роках). Її громадяни продемонстрували на низовому рівні високий ступінь організації та активності на підтримку демократії та верховенства права.

У той же час, країна успадкувала від комунізму олігархічну економічну систему, широко розповсюджену корупцію, масове ухилення від сплати податків через сіру економіку, яку оцінюють приблизно на 40% вище від офіційного ВВП, слабкий захист прав власності та контрактів, а також дисфункціональні в основному суди. Не дивно, що зусилля викоренити цю широко розповсюджену корупцію були стратегічним пріоритетом політики західної допомоги віддавна, з моменту здобуття незалежності в 1991 році.

Але до 2014 року, коли революція Євромайдану повалила тодішнього президента Віктора Януковича і привела до влади прозахідні і прореформістські еліти, прогрес в цій сфері був незначним. Власне в тому ж році бізнесмен Петро Порошенко, один з головних фінансових спонсорів протестів, був обраний президентом і створив доволі реформістський коаліційний уряд.

Західні донори побачили в урядовому міксі нових і старих облич ознаки політичних змін і можливість швидко реформувати країну. Щоб помогти у цьому проекті, вони фінансували широкий спектр довірених осіб у формі антикорупційних неурядових організацій (НУО) та інститутів державної політики з метою розвитку, лобіювання і прискорення законодавчих та інституційних змін.

Спочатку новий уряд та законодавча влада наполегливо реалізовували практично всі презентовані ідеї реформ. Одночасно команді реформаторів вдалося глибоко проникнути в основні корупційні схеми, які існували протягом десятиліть і метастазували при режимі Януковича.

Велика реформа ціноутворення на газ усунула арбітраж, який приносив мільярди доларів нечесного зиску пов'язаним з урядом газовим трейдерам та посередникам. Державну газову і нафтову монополію взяла під контроль команда реформаторів, які підвищили прозорість і вивели компанію у прибутковість.

В 2015 році була введена прозора система державних закупівель ProZorro, економлячи сотні мільйонів доларів щорічно. Міліцію, традиційне джерело корупції і зловживань, було перетворено в нову національну поліцію.

З кінця 2016 року Україна також почала очищати свій банківський сектор від зомбі-банків, званих так, бо вони втрачали платоспроможність, надаючи кредити підприємствам і підставним ("поличковим") компаніям, пов'язаним з їхнім власниками. Ця нова потужніша політики включала перехід під контроль уряду найбільшого в Україні "ПриватБанку", який держава звинуватила в понад $5,5 млрд сумнівних або корупційних кредитів підставним компаніям. Завдяки скоординованим діям Генпрокуратури було конфісковано і повернуто в державне казначейство $1,5 млрд активів, що належать “організованій злочинній групі на чолі з Януковичем".

Посилення адміністративного контролю і кадрові зміни в державних компаніях України радикально скоротили щорічні втрати, які, на думку багатьох експертів, були результатом корупційних практик.

Держава також значною мірою ліквідувала так звані конвертаційні центри. Ці незаконні об'єкти одержували за переведення в готівку від 6 до 12% конвертованих коштів, якими потім ділилися з податковими інспекторами, що заплющували очі на фіктивність транзакцій і видатків, щоб полегшити відмивання грошей і ухилення від сплати податків. Ці схеми і махінації виносили до кількох мільярдів доларів на рік.

Нарешті, впровадження електронної системи реєстру та відшкодувань податку на додану вартість принесло в цей процес транспарентність і елімінувало один з основних джерел корупції.

При будь-якій об'єктивній оцінці змін, зусилля України зменшити корупцію зуміли за останні чотири роки досягти більше позитивних змін, ніж за два десятиліття до них. Вони зробили це, змінивши структуру стимулів: зробивши чесну поведінку вигіднішою за нечесну і перетворивши шахрайство у все ризикованіше заняття. Це знизило ймовірність корупції, оскільки старий метод переслідування окремих осіб без зміни першопричини корупції означав, що на місце старих корупціонерів завжди можуть прийти нові. За оцінками дослідження Інституту економічних досліджень і політичних консультацій України, що невдовзі буде опубліковане, вищезгадані реформи зекономили державі до $6 млрд щороку.

ФАТАЛЬНА ЗАРОЗУМІЛІСТЬ ЗАХІДНИХ ПОЛІТИКІВ

Дивно, але в очах американських і європейських політиків ці великі досягнення були недостатніми і неадекватними. Справжнім мірилом змін все частіше стає переслідування і покарання зловмисників. Західні уряди постійно нарощують тиск і заохочують своїх добре фінансованих субститутів з неурядових організацій, щоб вони постійно критикували нібито повільні темпи реформ. Не дивно, що велика кількість українців вважає, що "нічого не змінилося" і що "все втрачено." Опитування, на початку 2018 року проведене авторитетним Фондом "Демократичні ініціативи", показало, що 80% людей вважають, що війна з корупцією в Україні провалилася, незважаючи на вищезгадані реформи.

Західні групи наполягали на каральних заходах викорінення корупції, наприклад, через нові слідчі і прокурорські установи, а також на безпрецедентному рівні прозорості в державному секторі. В той же час всеосяжна реформа судів була відсунута на другий план.

Головним слідчим органом, який Захід прагнув наділити повноваженнями, було Національне антикорупційне бюро України, засноване в жовтні 2014 року за значної фінансової та технічної підтримки Заходу. Незважаючи на позицію незалежності від державних посадових осіб і на підтримку фанів серед західних дипломатів та НУО, її найвищий персонал включав солідних членів старого прокурорського і поліцейського істеблішменту. Більше того, виявилось, що деякі практики НАБУ є однозначно корумпованими, включаючи підозріле використання незаконних засобів для отримання доказів, використання поступливих суддів, корупційну діяльність яких НАБУ власне розслідувало, прослуховування розмов без постанови суду, використання незареєстрованих пристроїв прослуховування та злив конфіденційних матеріалами справи привілейованим журналістам.

Нове підтримуване Заходом Національне агентство з питань запобігання корупції діяло зі слимаковою швидкістю, висуваючи дуже мало звинувачень політикам, чиї декларації активів показали дивовижні сховища грошей і власності. Обидві установи, а також Генеральна прокуратура страждають слабким знанням комерційного права і комерційних угод, з яких, як виглядає, складатиметься в кінцевому підсумку основна маса справ, на яких висітиме антикорупційне переслідування в судах. Між тим, швидке розмноження фінансованих Заходом проектів журналістських розслідувань забезпечило постійний харч телебаченню і новинам про корупційні схеми, непояснені багатства і питання без відповіді. Іноді програми приймали мстиву аґенду, зосереджуючись на критиці деяких реформ.

Продовження слідує.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...