Найвеличніші собори України, де піднятися до неба можна не лише молитвами, а й східцями
Не пошкодуйте ніг, щоб побачити панорамні мальовничі картини
Головним досягненням Революції Гідності є те, що вона не допустила реваншу проросійських сил. Через шість років після Євромайдану до влади в Україні прийшли люди без будь-якої позиції взагалі, проте країні потрібно пережити цей етап, наче хворобу.
Таку думку щодо змін, що відбулися в державі за останні шість років, висловив український журналіст, публіцист Віталій Портников у статті для "Букв".
"У дні, коли відзначається шоста річниця початку другого українського Майдану, з'явиться чимало заяв і публікацій, автори яких будуть говорити про реванш сил, проти присутності яких в українській політиці та економіці був, власне, і спрямований Майдан. Але перш ніж говорити про все це, хочу нагадати про інші шості роковини – про шосту річницю першого Майдану, яка відзначалася восени 2010 року. На троні вже сиділа саме та людина, проти обрання президентом якої повстав Майдан 2004 року", – пише він.
Читайте: "Винні мають отримати покарання!" Зеленський зробив гучну заяву щодо справ Майдану
Портников нагадав, що вже через кілька років після Помаранчевої революції влада була надійно монополізована Партією регіонів і почалося будівництво кримінальної республіки сім'ї Януковичів. Тоді війни з Росією не було, адже країна-агресорка фактично вже окупувала Україну без усякої війни. У підсумку до остаточного втягування держави в орбіту впливу путінського режиму і перетворення її на приватний маєток Януковича за білоруським зразком залишалося всього кілька кроків. І від них країну врятував вже другий Майдан.
"Ось це був реванш, реванш в чистому вигляді! Коли українці демократичним шляхом привели до влади людину, сама можливість перемоги якої на виборах за кілька років до цього викликала справжнє повстання в центрі Києва", – підкреслює журналіст.
Зараз, вважає Портников, можна говорити швидше про реванш мимоволі, про політичну паузу в розвитку країни. Він зазначив, що до перемоги Володимира Зеленського на виборах 2019 року йшлося про конкуренцію двох проєктів подальшого розвитку України – власне українського, прозахідного, європейського, і проросійського, авторитарного, антиукраїнського.
Портников нагадав, що вибори 1991 року зафіксували самодостатність української номенклатури. Але волевиявлення 1994 року – це вже була перемога проросійського проєкту. 1999 року – повернення самодостатності української номенклатури, сутичка проукраїнських і проросійських сил просто в оточенні обраного президента. 2004 року – перемога проєкту українського. 2010 року – реванш проросійського проєкту в його найбільш агресивних, гротескних формах. 2014 року – повернення до українського проєкту з акцентом на Європу і США.
Читайте: "Совкове болото!" Мережу розлютили мешканці Донбасу, які звинуватили Майдан у війні
"А вибори 2019 року – це перемога тих, хто ніколи ні про які проєкти не думав, хто взагалі ніяк не розуміє навіть не те, навіщо потрібна українська держава, а й навіщо потрібна держава взагалі. І це – зовсім не політичний портрет колишнього телевізійного коміка, якого обрали президентом країни. Це – "колективний Зеленський", і президент, і соратники, і депутати, і виборці. До влади в країні прийшли люди, які взагалі ніяк не розуміють, навіщо вони це зробили, – і я абсолютно не сумніваюся, що до багатьох з них це осмислення прийде вже після відставки, якщо взагалі коли-небудь прийде", – пояснив своє розуміння нинішнього періоду розвитку України журналіст.
Що стосується людей, які виходили на Майдани, то вони, пише Портников, точно розуміли, заради чого це роблять, – заради України. Аналогічно чинили й ті, хто збирав антимайдан. Але їхньою мотивацією навпаки була Росія.
"Шоста річниця Майдану 2004 року продемонструвала, що на хвилі народного розчарування і фрустрації до влади прийшли люди, у яких абсолютно протилежні цілі. А шоста річниця Майдану 2013-2014 років призвела до того, що при владі опинилися люди, у яких політичне цілепокладання просто відсутнє – навіть якщо вони його і розігрують, щоб не розчаровувати своїх невдалих адептів", – проводить порівняльні паралелі журналіст.
Портников висловив переконання, що для такої архаїчної країни, як Україна, навіть це вже є величезним прогресом.
Читайте: 10 днів, які змінили світ: так починалася Революція Гідності
"Наш корабель не потонув і не потоне, цього зараз не може відбутися просто тому, що він потрапив на мілину. Ось за часів Януковича він прискореним темпом плив у напрямку Москва-ріки – і мало не доплив. А зараз він лежить на боці, багато, звичайно, прогниє, обладнання розтягнуть – загалом, Україна буде виглядати так, як повернуті нам російськими мародерами військові кораблі", – вважає Портников.
Але іншої можливості забезпечити суспільству дієве щеплення від популізму і віри в "хороших хлопців" не існує, переконаний він.
"Україна має перехворіти, перетемпературити – так, жертви, розчарування, кризи неминучі, але по-іншому правильні щеплення не проходять, особливо коли у тебе слабкий імунітет. А ось потім вже прийде команда, яка перестане розгойдувати корабель заради приколу і гримасувати в ілюмінатори, а залатає пробоїни популізму і знову виведе наше судно у відкрите море", – поділився своїми думками Портников.
За його словами, шансів на те, що ця команда знову поведе корабель на Захід, значно більше, ніж шансів, що на Схід. "І коли плавання відновиться, зовсім інакший матимуть вигляд річниці обох Майданів", – впевнений журналіст.
Як повідомляв OBOZREVATEL, 21 листопада Україна святкує День гідності і свободи. Це патріотичне свято присвячене початку двох революцій: Помаранчевої і Революції Гідності. Він також вважається духовним спадкоємцем Дня свободи, який відзначався 22 листопада з 2005 до 2011 року на честь Помаранчевої революції, однак був скасований наказом експрезидента-утікача Віктора Януковича.
Підпишись на Telegram-канал і подивись, що відбудеться далі!
Не пошкодуйте ніг, щоб побачити панорамні мальовничі картини
Знищення мосту – творчий процес, що вимагає фантазії, зауважив військовий експерт