Блог | Україна між ліфтом та батутом
Тиждень тому ми захоплено дивились старт ракети Ілона Маска, і в такий спосіб бодай по Інтернету ставали свідками першого дня нової історичної епохи.
Звісно ж, ми в першу чергу смакували той аспект зміни епох, де маємо змогу позловтішатись із наших сусідів – агресорів: успішна анексія невеликого півострову коштувала в підсумку не лише пармезану, а ні багато ні мало завершення всієї епохи російського космосу. Епоха, що розпочалася з гагарінського "Паєхалі!" завершилась словами Ілона Маска "Батут працює!". Здавалося б, крапку поставлено і додати нічого, але путінська постмодерна пародія на СРСР прихитрилась додати останній гротескний штрих – тепер у нових російських ліфтах при початку руху вмикатиметься магнітофонний запис голосу Юрія Гагаріна, і "космічний" шлях з першого поверху на третій або дев’ятий супроводжуватиметься тим самим "Паєхалі". Ну що ж, "прієхалі".
На цьому тлі абсолютно законної зловтіхи із Пуйлостану ми значно менше уваги приділили власне новій епосі, можливостям, які вона відкриває, та не дали собі праці замислитись над нашим місцем у новому світі, який народжується на очах. Між тим, це незрівнянно більше, ніж "світ без москалів у космосі", це якісно нова епоха розвитку всього людства – точніше, тої частини людства, яка здатна побачити цей новий світ та вчасно інвестувати у нього. Старт "Крю Дрегон" означає не лише кінець "Роскосомсу" - це в першу чергу кінець монополії держави як інституту на засвоєння позаземного простору. Так, НАСА виступає замовником цього старту – але виконавцем цього замовлення вже на 100% є приватна компанія, і так само як від НАСА, вона прийме замовлення на політ від будь-якої іншої компанії. В космос вперше виходить приватний бізнес – а це означає, що тепер його засвоєння прискориться по експоненті, і вже на нашій пам’яті люди висадяться на Марсі та інших планетах, а ресурси Місяця та астероїдів стануть важливою частиною земної економіки.
В історії таке вже траплялось. В 16-17 століттях країни поділились на ті, які сприяли своїм підприємцям у спорядженні кораблів до Індії та до нещодавно відкритого Нового Світу, і ті, що копались у власному городі та прогавили такі "екзотичні" можливості, вважаючи їх "прожектами". Наслідки тодішнього вибору майже повністю визначають картину сучасного світу – за буквально парою винятків саме ті країни, які ризикнули тоді зробити ставку на "екзотику", наразі у 21 столітті є "першим світом", або ж "золотим мільярдом". А всередині цього першого світу також є багатші та успішніші за інших, і якщо придивитись, то це ті країни, де засвоєння "Індій" віддали на відкуп приватним інвесторам, хоч і за активного сприяння держави, а відносні аутсайдери – країни, де монархи тримались за монополію на зовнішню експансію і все робила лише "корона", а не купецька "нижча верства". Нічого не нагадує?
Наразі Ілону Маску дісталась та сама роль, що колись Христофорові Колумбу – стати першим, хто відкриє принципово нове вікно можливостей для спершу сотень, потім тисяч, і зовсім скоро потому мільйонів інших людей. Паралель із Колумбом ніби спеціально підсилюється деталями біографії – Маск, якому судилося стати символом космічної величі Америки, народився у Південній Африці, так само як Колумб, який привів до світової величі Іспанію, народився у Італії. Я не заради історичного курйозу акцентую саме на цій паралелі – мова про те, що всі потенційні "колумби" та "маски" у сучасному глобалізованому світі мають можливість легко покинути ті країни, які виявляться недостатньо амбітними та модерними, і підуть відкривати свої "Індії" з берегів тих країн, які виявляться готовими надати площадку для їхнього старту – і розвиватимуть та збагачуватимуть саме ці країни.
Поки ми бурхливо дебатуємо такі "вагомі" речі як зашквар чергового нардепа або витівки когось із поп-бомонду, світ стрімко змінюється. Світ стоїть на березі, і дивиться, як майстри будують новітні "каравели Колумба" - "Фалькони" та "Дрегони". Ми вже бачили, як відпливла в небо перша каравела – отже, з дня на день почнуть вирушати флоти. І ми ще маємо шанс потрапити до числа обраних країн – творців нової епохи. Або ж повторити досвід наших предків, які на своєму затишному хуторці прогавили старт Колумба – і на століття опинились серед аутсайдерів.
Чомусь серед хору новин про старт Маска майже немає згадки про те, що Ілон працює у щільному конкурентному середовищі, і що серед його цілком успішних конкурентів є українці. Підряди від НАСА на різні види космічних запусків виграла не лише "Спейс Ікс", а ще 8 приватних компаній, серед них каліфорнійська "Фаєрфлай" бізнесмена з Дніпра Макса Полякова. Половина виробничих потужностей компанії дислокована у Штатах, але половина – у Дніпрі (плюс пов’язані компанії у Києві). "Наш Ілон Маск" ще не зробив остаточного вибору, і намагається бути українським бізнесменом на американському ринку, а не "американцем українського походження" – хоч повторити шлях Ілона та "забити" на свою рідну "Африку" ой як простіше… Але самі дайте відповідь, скільки українців хоча б чули прізвище "Поляков"? Ні, звісно ж "королеву ночі" Олю Полякову знають мільйони – але ж ми тут про космос…
Ми ще не втратили свого шансу опинитись серед перших, а не наздоганяти останній вагон чужого потягу. Є живий та активний Поляков, є напівмертві, але із запасом технологій та кадрів, "Південмаш" та КБ Янгеля. Маск вважає кращою ракетою після його "Фалькону" саме наші "Зеніти". Серед нечисленних позитивів "зеленого прінтеру" нарешті ухвалений закон, який відкриває космос для приватних компаній (там ще є ряд анахронізмів, пролобійованих державними "монстрами радянського космосу", але в цілому це прорив, якого добивались щонайменше 15 років). Тож шанс ще є – але це не надовго. Ми або прямо зараз включаємося до нової космічної "конкісти", або ж знову залишаємось за бортом, як колись у колоніальній гонитві. Старт "Крю Дрегона" - це постріл стартового пістолета, гонитва розпочалась, і відлік для нас на право бути серед перших пішов максимум на пару років, зовсім не на десятиліття; ну а результати цієї гонитви визначатимуть наше місце у світі щонайменше на наступне століття.
Слід критично осмислити наші попередні космічні невдачі – банкрутство "Морського Старту" та провал амбіційного проекту у Бразилії, - і зробити із цього головний висновок: розподіл функцій між державою та приватним сектором у космічній галузі. Держава не має сама лізти гравцем на ринок космічних послуг – вона завідомо не гравець на цьому ринку, бюрократичні структури за визначенням завжди програють приватним там, де йдеться про комерціалізацію. Навпаки – держава має виступити покупцем послуг у космосі у наших же приватних компаній, за тою ж моделлю, за якою НАСА купує послуги Маска, гарантом кредитів при виході цих компаній на світові ринки, та забезпечити цим компаніям рівні умови доступу до кредитів та до ринку. Також держава має забезпечити українським компаніям можливість отримати і вдосконалювати розроблені раніше за кошти платників податків технології – бо саме вони є найпотужнішим стартовим капіталом, з якого Україна може стартувати як учасник космічної "конкісти".
Але головне – наш політикум та наші медіа мають нарешті навчитись піднімати голови трохи вище від землі, і бачити над собою зоряне небо. Бачити його не як прикрасу над дахом, а як новий велетенський ринок, як скарб незліченних ресурсів, битва за розподіл яких лише починається – і де ми ще здатні застовбити для наших дітей та онуків місце серед майбутнього "золотого мільярду". Ми ще здатні стрибнути на батут Маска, але це слід робити вже сьогодні – бо інакше застрягнемо у старому поламаному ліфті із грамофонним голосом Гагаріна.
