Блог | У мене для вас радісна звістка!

Від сьогодні квоти на радіо запрацювали на всю силу. На це в нас пішла купа сил і нервів, але воно того варте. Саме з пісенних квот розпочалося законодавче утвердження української мови і його логічною кульмінацією має стати ухвалення закону про мову, який в жовтні вже пройшов перше читання.

Не всі розуміють, а деякі "ультрарадикали" й свідомо поширюють неправду про квоти на радіо, щоб дискредитувати цей закон і взагалі законодавчі ініціятиви на підтримку мови. Тому спростую деякі міти.

Дехто каже, що квоти – це, бачте, приниження і що потрібно було квотувати пісні иншими мовами. Відкрию кілька секретів Полішинеля:

– слово "квота" в законі взагалі не вживається, а вживається тільки поза законом – для спрощення;

– від такого самого "приниження" давно потерпають Франція, Польща і ще чимало країн Европи та світу, які захищають свою мову та культуру;

– нині радіостанції можуть крутити хоч 100% українських пісень, і деякі так і роблять, а квотувати законом иншомовний продукт – означало б спонукати радіостанції виконувати иншомовну квоту.

Читайте: Продавці мають відповідати українською

Дехто каже, що квота замала. Зазвичай таке кажуть або ті, хто взагалі нічого не робив, коли йшла боротьба за квоти (і не тільки за їх розмір, а й за безліч важливих нюансів), або ті, хто свідомо валив та дискредитував закон і тепер продовжує виконувати свою брудну роботу. Насправді нам вдалося вибороти найбільшу квоту в Европі – 35%, на рівні з Францією. Завдяки цьому реальна частка українських пісень нині становить 54% на загальнонаціональних і 48% на місцевих та реґіональних радіостанціях. І ці показники ще трохи збільшаться у зв'язку з сьогоднішнім підвищенням квоти. А якою ж була частка українських пісень на радіо до запровадження квот? Менш як 5%! Менш як п'ять жалюгідних відсотків! І чомусь нікого з нинішніх критиків квот це не турбувало, або вони тримали свою глибоку стурбованість десь дуже глибоко. Зате тепер дехто агресивно вимагає квоти на пісні – 100%, вочевидь вважаючи, що українцям иншомовні пісні взагалі непотрібні. Але цим людям уже нічим не зарадиш.

Нарешті, дехто невдоволений, бо впевнений, що квоти тотально не виконують. І тут у мене є радісна звістка. Щоб таке стверджувати, потрібно прослухати певну радіохвилю не кілька хвилин і навіть не годину, а слухати протягом усього передбаченого законом контрольного періоду. На щастя, на відміну від телеквот, де законодавець прописав тижневий контрольний період, який промоніторити звичайній людині просто нереально, для контролю радіоквот ми домоглися відносно коротких контрольних періодів – між 07.00 та 14.00 і між 15.00 та 22.00. Тож кожен, хто підозрює певну радіостанцію в порушенні квот, має просто сісти з секундоміром і перевірити свою підозру, як і ми це періодично робимо. І якщо підозра підтвердиться – потрудитися написати офіційну скаргу до Нацради й проконтролювати її розгляд.

Детальніше про остаточну редакцію закону про радіоквоти можна почитати за посиланням у першому коментарі. А про нинішнє становище української мови на радіо (і не тільки) – у другому.