УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Усі медики бояться COVID-19: немає захисту – вони приречені. Інфекціоніст із Києва забив на сполох

53,3 т.
Усі медики бояться COVID-19: немає захисту – вони приречені. Інфекціоніст із Києва забив на сполох

Чи вистачає у лікарнях захисту для медиків, чому лікарі так часто заражаються самі, чи варто довіряти статистиці захворюваності на коронавірус і де пацієнти підхоплюють заразу? Про все це OBOZREVATEL поговорив із лікарем-інфекціоністом Київської лікарні №4 Євгеном Дубровським.

– Євгене Ігоровичу, чому так багато медиків заражаються коронавірусом? Востаннє писала про лікарню в Кременчуці, там дві третини співробітників перебувають на самоізоляції. У чому причина?

– Хочу відразу сказати, що медикам абсолютно невигідно і не хочеться хворіти. Усі ці напади і звинувачення – чорна невдячність постраждалим за їхню працю. Зараження медпрацівники бояться точно так само, як і всі звичайні люди. У нас немає перестраховки, немає гарантії, що держава в разі чого прийде тобі на допомогу.

ЧИТАЙТЕ: ОСТАННІ НОВИНИ ПРО КОРОНАВІРУС

Чому медики так часто заражаються? Тут є три основні причини. Перша, і найважливіша – відсутність захисту. Я можу вам сказати, скільки коштує гарний захисний костюм: до 1200 гривень. І його самостійно не так просто купити, навіть при бажанні. Костюм одноразовий, після огляду пацієнта повинен бути утилізований. Жоден медик не буде за свої гроші купувати такі речі.

Лікар-інфекціоніст Євген Дубровський

Чи зобов'язана нам давати захист держава? Так, зобов'язана. У достатній кількості. Ви бачите це? Я не бачу. Навіть наша лікарня №4, яка йде другою після Олександрівської лікарні з прийому пацієнтів із коронавірусом, не була повністю забезпечена всім необхідним. Керівництво лікарні, завідувачі відділеннями, старші медсестри і популярні відомі лікарі підключали свої зв'язки з благодійними фондами, волонтерськими організаціями, підприємцями. Частково допомогла київська мерія. Успішний діалог вилився в своєчасну і повноцінну допомогу.

Що стосується регіонів, то я зв'язуюся зі своїми друзями-лікарями, там ситуація плачевна. Кого потрібно в цьому звинувачувати? Я не знаю. Але там медики залишилися без захисту.

Якщо медикам не буде допомоги, то вони всі перехворіють. Я розумію, що деякі звільняються, бояться працювати в таких умовах. І нікого не засуджую. У кожного свої проблеми зі здоров'ям, своя сім'я і своє право вибору. Але багато і тих, які ризикують, жертвують собою, бо не звикли відразу здаватися.

Друге. Медики не завжди розуміють, який пацієнт до них їде – з коронавірусів чи ні. І тому, насамперед, страждають сімейні лікарі, медики в амбулаторіях, поліклініках. Ми в інфекційних відділеннях уже звикли, давно маємо справу з інфекціями. Приблизно знаємо, як потрібно себе поводити, у нас є захист, для пацієнтів відведені окремі бокси.

А інші лікарі з цим стикаються вперше. У них якщо і є захист, то в невеликій кількості. Тому, 10 захисних халатів, які виявляють обачність на випадок, коли до них прийде пацієнт зі 100% коронавірусом, так і лежать. А хто сказав, що прийшла на прийом людина не заразна? У них черги, людина заходить і розповідає свою історію. І пройде хвилин 5-10, поки лікар зрозуміє, що пацієнт був у контакті або недавно повернувся з-за кордону.

Або у лікаря тільки пара масок, і він думає, коли її одягнути: коли на прийом прийшла старенька бабуся чи коли йому на виклик потрібно йти до людини з температурою. Не поспішайте звинувачувати лікаря, що він працює без маски. Подумайте, що, можливо, йому видали всього дві маски на день. Адже лікарю, повторюся, найменше хочеться захворіти і принести інфекцію своїм рідним.

І третє – сама обстановка в лікарнях. Навіть якщо ти все правильно робиш, акуратно переодягаєшся, захищаєш себе, то в приміщенні лікарні настільки висока концентрація вірусу, що 100% захиститися не вийде. Поспіх при напливі хворих, криво одягнений респіратор, запітніли окуляри і ти їх неакуратно протираєш, рука потрапила в очі... Це все людська втома.

Коли тільки почалася епідемія, у нас у лікарні було мало костюмів, доводилося економити. Звичайно, вивішували їх під кварц, обробляли деззасобами. Але проблему із захистом вирішили швидко.

– Наскільки складно працювати лікарю у всій цій захисній амуніції? Окуляри, захисний екран, костюм, бахіли, маски... В Італії лікарі любили постити фото після зміни зі слідами від масок, окулярів. Як у вас?

– Поки нескладно, тому що немає спеки. У нас є костюми декількох типів, ми можемо їх перебирати. Є костюми дуже гарні, ті, що дорого коштують. Вони дихають, з такої тканини, що тілу приємно і можна в них ходити цілу добу. Такі костюми підходять для чистої зони, ми в них постійно ходимо. А вже зверху одягаємо другий костюм із клейончастого матеріалу. Звичайно, він уже дихає гірше і в ньому спекотно. Але після кожної "швидкої" або після кожного пацієнта, до якого ми заходили в бокс, зобов'язані цей костюм зняти. Він заливається хлоркою в баки і йде на утилізацію. Тому 10-30 хвилин побути в цьому костюмі не страшно.

Усі медики бояться COVID-19: немає захисту – вони приречені. Інфекціоніст із Києва забив на сполох

Окуляри теж, спочатку були погані, запотівали. Тепер нам дали трохи кращі окуляри, і захисні екрани гарні. Звичайно, у всій цій амуніції не дуже зручно прослуховувати пацієнта, оскільки поки ендоскоп до вух долізе, через капюшон, екран і окуляри, все нахлобучується. Але звикли. Найважче буде, коли настане спека.

– А чи немає у вас такої практики, щоб лікарі після роботи в інфекційному не їздили додому, а десь перебували на ізоляції після зміни?

– Це питання дуже особисте, тому що офіційних рекомендацій немає. Для нашої лікарні є місця в готелі "Дружба", і один із лікарів дійсно там живе, говорить, що умови гарні.

Але добре, якщо медик проживає один на весь поверх. Він ні з ким не перетинається, нікого не заражає. Але якщо там буде жити ціла група медпрацівників, то ризик зараження в рази вищий, ніж навіть у лікарні. Тому що в лікарні ти в захисті, ти обережний, дотримуєшся всіх норм – чиста і брудна зони, постійна стерилізація, кварц у коридорах. А в готелі ти без захисту, як вдома. Будуть контакти в коридорі, на кухні, в гості ходити будуть. І якщо хоча б один заражений медик потрапить у цей блок, то це все.

Ми ж знаємо проблеми зараження в гуртожитках, монастирях. Там це неминуче. Тому ми живемо вдома. Я особисто спілкуюся тільки у вузькому колі сім'ї і ще парою людей. У гості до друзів уже не ходжу.

І є ще такий психологічний момент. Доведено, що стрес від тривалого неповернення додому сильно пригнічує імунну систему. Медик захворіє ще швидше. Ми не можемо півтора-два місяці не приходити додому.

– З вашого досвіду, де пацієнти підхоплюють вірус? Це люди, які приїхали з заробітків, контакти з тими, хто повернувся з-за кордону, церква...

– У перші два тижні дійсно були тільки ті, хто повернувся з-за кордону. Потім була хвиля тих, хто контактував із приїжджими. Був великий слід хворих, які контактували з тими, хто повернувся з Куршавеля. Заробітчан більше на Західній Україні. У нас у Києві було більше тих, хто пов'язаний із туризмом або діловими поїздками.

А зараз усе змішалося. Деякі пацієнти говорять, що повністю перебували на карантині, на роботу не ходили, виходили тільки в магазин, і все одно захворіли.

В Україні роблять мало тестів на коронавірус

Я не можу і не буду говорити, що винна церква. Це окремі особистості, окремі рішення конкретних ієрархів. Не всі Церкви так вчинили. Безліч храмів дотримувалися санітарних норм. І все благополучно. Так, усі знають історію з Києво-Печерською лаврою, там захворіла велика кількість ченців. Потім були пацієнти, які контактували з ними. Щодо інших церков особливо не знаю, можу сказати, правда, ще були ті, хто пов'язаний з Іонинським монастирем.

Керівництво цих монастирів зробило помилку, проявило легковажність, не повірило, що в Києві все так серйозно з коронавірусом. Вони за це заплатили сповна. Крім жалю і бажання допомогти, як і всім іншим, негативних емоцій, зловтіхи немає. Багато помилилися. Весь світ помилився, якщо вже на те пішло. Але про це треба окремо поговорити...

Що стосується наслідків після Великодня. Ще не пройшов інкубаційний період, який триває від 6 до 14 днів. Але, думаю, що сплеску захворювання не буде. Всі люди налякані, в церкви ходили в масках і ікони ніхто вже не цілує. Не думаю, що церква займає таке важливе місце в джерелі зараження. Це не наша головна проблема. Проблема – помилки евакуації й обсервації приїжджих із країн, де бушує коронавірус. Потрібно зробити висновки. Так заражати всю країну не можна.

– Чим лікують зараз пацієнтів в Україні від коронавірусу? Які препарати використовують? Писали, що і від малярії, і від СНІДу? І чи вистачає їх?

– Пацієнти з легким ступенем захворювання перебувають на самоізоляції вдома, під контролем сімейного лікаря. Вони вживають симптоматичні препарати: температуру збити, відхаркувальні, вітаміни, полоскання горла. Жодних специфічних препаратів їм не потрібно.

Пацієнтам із середньою тяжкістю хвороби теж дають симптоматичні препарати і додають антибактеріальні препарати. Тому що практично у кожного другого хворого на КТ видно запалення легенів. І навіть незважаючи на те, що захворювання вірусне, за протоколом ми повинні давати антибактеріальні препарати. Щоб перекрити можливість розвитку бактеріальних ускладнень, сепсису.

Тому алгоритм лікування пацієнтів середньої тяжкості теж симптоматичний – жарознижувальні, відхаркувальні, бронхолітики. Й обов'язково киснева підтримка в разі потреби. Кисень, напевно, найголовніше. І все.

А ось ці препарати, про які ви говорите, антималярійні й антиретровірусні, показані тільки пацієнтам при важкій формі перебігу хвороби. Є чіткі критерії, коли вони призначаються. А також вони показані і пацієнтам із середньою тяжкістю перебігу хвороби, але якщо вони перебувають у групі ризику – це цукровий діабет, гіпертонія, онкологія, бронхіальна астма.

Ці препарати є в протоколі. З антиретровірусними важко. Поки їх не використали, у нас вони відсутні, хоча ведуться переговори з їх поставки. Це дуже дорогі препарати і в Україну вони потрапляють складним шляхом. І в аптеках вони не продаються.

Але ми отримали антималярійні препарати, вони у нас є в достатній кількості. Лікар, перш ніж призначити ці ліки, десять разів подумає. Це препарат із серйозними побічними ефектами – порушення психіки, серцевої провідності, серцевого ритму, може бути розвиток токсичного гепатиту. Тому його призначають у разі, якщо його користь перевищує всі ці ризики.

І пацієнт дає згоду на те, що буде вживати ці ліки. Незважаючи на те, що вони давно відомі і вивчені, їх не застосовували для лікування коронавірусу. Ці ліки йдуть як експериментальні і в американських, і в європейських, і в наших протоколах.

Тому, якщо хтось раптом купив собі ці ліки про всяк випадок, то це марно. Тому що вживати їх потрібно тільки в стаціонарі, тільки під контролем лікаря, знімати кілька разів кардіограму, перевіряти аналізи.

У нас поки проблем не було, всі пацієнти перенесли їх благополучно.

– Всі говорять, що від коронавірусу помирають люди похилого віку і ті, у кого є хронічні захворювання. Однак у нас маса прикладів, коли вмирають молоді люди. Жахлива історія про смерть молодих братів на Буковині. Чому?

– Коментувати ці випадки важко, тому що ми не знаємо всієї ситуації й історію хвороби всіх цих пацієнтів. Це поодинокі випадки, звичайно, дуже сумні і драматичні. Але в кожному конкретному випадку потрібен ретельний клінічний розбір. Ми не знаємо імунного статусу цих пацієнтів і супутніх захворювань, ми не знаємо, на яку добу вони звернулися в лікарню, як лікувалися і що вживали вдома. Може і токсичний гепатит розвинутися на тлі безконтрольного прийому жарознижувальних та інших препаратів. Усі, хто, на жаль, у нас не вижили, мали серйозні проблеми зі здоров'ям. Але їх було небагато.

Поки можна говорити, що коронавірус представляє велику небезпеку для людей похилого віку та для людей із групи ризику. Тому значна частка карантинних заходів – уберегти ось цю групу населення. Дідусів, бабусь заховати у селах, на дачі.

– Хто швидше видужує від коронавірусу? Молоді, спортсмени, чоловіки чи жінки?

– Такого спостереження немає. Все залежить від імунної системи людини. Це не залежить від віку, статі. У когось імунна система міцна і в 50 років. У нас видужало багато літніх пацієнтів. Поки немає достатньої кількості спостережень. І все впирається в імунний статус людини.

Якби ми заздалегідь знали, до якої групи ми відносимося, то ми б могли, як безсмертні, ходити вулицями і не хвилюватися. Поки ми не знаємо.

– Як ви вважаєте, статистика хворих на коронавірус відповідає дійсності у нас? Чи хворих може бути більше?

– Статистика абсолютно не відповідає кількості хворих, вона абсолютно не адекватна. Тому що враховує людей, які звернулися до лікаря або госпіталізувалися і їм провели тест.

Люди, які лікуються амбулаторно, які не подзвонили сімейному лікарю і не розповіли, що у них температура і кашель протягом декількох днів, хто їх перевіряв?

Ця проблема пов'язана не з тим, що люди не хочуть перевірятись. Навпаки, вони хочуть, вони зацікавлені, вони хвилюються. Але доступність тестів невисока. У нас у лікарні є тести, і ми беремо мазки навіть у тих, хто до нас просто звертається, без госпіталізації.

Але в поліклініках, амбулаторіях, особливо на периферії, тести – це з області фантастики. Робити в приватних клініках – занадто дорого.

Тому статистика неадекватна, вона занижена як у сторону хворих, так і в бік тих, хто видужали.

– Що стосується тестів, за вашими спостереженнями, чи потрібні експрес-тести, які дають результат на 8-10 день? Є сенс у тому, щоб їх застосовувати?

– Як показала наша практика, китайські експрес-тести, якими масово оснастили лікарні, виявилися неефективними. Вони тільки внесли сум'яття і плутанину. Ці експрес-тести не ловлять ні на перший день захворювання, ні на 8-10 добу. За ними не ставиться діагноз.

ПЛР-тести працюють чітко. Терміни швидкі, в середньому 1-2 дні. Мазки відправляються в лабораторію й отримуємо результат. Тільки на ПЛР-тестах статистика і тримається.

Але експрес-тестами маніпулюють, можна отримати негативний результат і ходити заражати всіх навколо. А потім приходить результат ПЛР-тесту і він позитивний. Скільки людей за цей час могла заразити ця людина?

Хотів би відзначити, що в цілому ситуація з коронавірусом сприятлива. Не будемо робити прогнозів, поки відносно нового вірусу безліч темних плям. Будемо сподіватися, що кінець епідемії близький. Гарних новин багато, пацієнти одужують, а важких випадків усе менше. В Україні стали доступні аналізи на антитіла до коронавірусу. Це перевірка на те, чи сформувався імунітет після хвороби. Це великий прорив. Скоро кожен зможе дізнатися, чи хворів він коронавірусом. Якщо більшість уже перехворіло – кінець епідемії вже не за горами.

Ми піклуємося про ваше здоров’я, залишайтесь вдома і все найнеобхідніше замовляйте он-лайн на нашому розділі Промокоди.