Виявили діабет, місяць боролися за життя: подробиці смерті львівського лікаря від COVID-19

  • Завідувач відділенням обласної інфекційної лікарні Ігор Мартинюк спершу перестав відчувати запахи

  • Пізніше стало відомо, що у нього високий рівень цукру, що призвело до ускладнень

  • Чоловік до останнього він був упевнений, що переможе хворобу і спочатку був у хорошому настрої

Виявили діабет, місяць боролися за життя: подробиці смерті львівського лікаря від COVID-19

У Львові від коронавірусу помер 56-річний завідувач відділення інфекційної лікарні Ігор Мартинюк. Колеги 25 днів боролися за нього. До останнього моменту лікар був упевнений, що переможе цю хворобу. Однак супутні захворювання не залишили шансу на життя.

Детальніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Спочатку перестав відчувати запахи

У час, коли Ігор Мартинюк відчув перші симптоми, у його відділенні вже почали хворіти лікарі. Коли він зліг, то лікувати пацієнтів залишилися всього двоє медиків, інші теж хворіли на коронавірус.

"Я сама перенесла ковід і якраз тільки вийшла на роботу. Пам'ятаю, що Ігор Іванович запитав у мене, чи втрачала я нюх. Я тоді йому сказала, що так. Він теж ніби перестав відчувати запахи. Тоді він пішов на самоізоляцію, зробив комп'ютерну томографію, виявилося, що у нього вражені 15% легенів. Він ліг у лікарню", – згадує лікарка-інфекціоністка Карина Калайдіна, яка зараз виконує обов'язки заввідділення в обласній інфекційній лікарні замість померлого Мартинюка.

Ігор Мартинюк до останнього вірив, що зможе перемогти хворобу

Спочатку хвороба проходила не так страшно. Але за словами Карини, коронавірус настільки небезпечний, що зі стадії середньої тяжкості він за кілька годин може перейти у важку стадію.

В Ігоря Мартинюка під час лікування виявили цукровий діабет, про який він і сам не знав. "Можливо, як багато лікарів, не звертав уваги на своє здоров'я. Цукор був дуже високий, просто критично! Це призвело до серйозних ускладнень", – розповідає OBOZREVATEL Калайдіна.

За тиждень до смерті Мартинюка довелося інтубувати, перевести на штучну вентиляцію легенів. Він сильно пручався і не хотів.

"Він не вірив, що хвороба його переможе, поводився як здорова людина. Спочатку він весь час жартував і обіцяв, що ось-ось встане і буде працювати, обурювався, що його тут закрили. Він дуже любив життя, був веселий, енергійний. І весь час просив, щоб про його стан ми не розповідали його дочці. Він не хотів бути слабким і хворим. А коли минулого четверга довелося ставити йому трахеостому, то він сильно був проти. Я сама не можу повірити, що його більше немає, навіть коли побачила його мертвим, не вірю", – насилу розповідає Карина.

Був добрим, справедливим і любив компанію

Ігор Іванович дуже не любив соціальні мережі, ймовірно, за те, що найбільше в житті поважав живе спілкування. Його так і немає ні в одній із соцмереж. Друзі висловлюють співчуття на чужих сторінках його колег, які повідомляють про смерть лікаря.

Виявили діабет, місяць боролися за життя: подробиці смерті львівського лікаря від COVID-19

Весь його кабінет був завішаний фотографіями рідних – дружина, єдина дочка і внук, у яких він душі не чув. І дочка, і онук дуже схожі на лікаря.

Колектив відділення теж важко переносить втрату свого багаторічного керівника. "Він був добрим, але справедливим. Він завжди діяв по-чоловічому і як завідувач відділення, і як лікар, і як людина. Він ніколи не міг нікого підставити. Але якщо треба, то і догану робив, але завжди за справу. І довіряв лікарям. Він не втручався в кожен крок колег. Він вважав, що якщо твоєму пацієнту стає краще, то значить все йде правильно. Але якщо приходиш за порадою, він завжди підкаже", – продовжує Калайдіна.

Коронавірус забрав життя вже не одного лікаря

Про Ігоря Мартинюка розповідають, що він ще дуже поважав хорошу компанію, риболовлю та полювання. "Він і мені говорив, якщо твій обранець не рибалка, не мисливець, а ще й міцне слівце не вживає, то не йди за нього. Значить, він не щирий", – згадує Карина.

Мартинюк багато років пропрацював у Львівській обласній інфекційній лікарні. Він закінчив Львівський медичний університет, перший час працював у Карпатах, був лікарем-інфекціоністом у Сколе, а потім переїхав до Львова.

Поховають його теж у Львові, у вівторок, 10 листопада.

Україналікарісмертьінфекціяхвороба