"Цінуйте тих, які після вашого успіху, під ваше падіння підставлять плече", - Ірма Вітовська. Ексклюзив
6 грудня на телеканалі "Україна" стартує серіал "Дитячий охоронець". Актриса Ірма Вітовська зіграла у картині бізнесвумен, маму підлітка, якому знадобилася охорона. Про те, ролі в серіалі, дружбі та мріях актриса розповіла в ексклюзивному інтерв'ю.
Чим цікавий буде глядачеві серіал "Дитячий охоронець"?
На мій погляд, цей серіал буде цікавим для сімейного перегляду. Закручений сюжет, екстремальні та часом кумедні ситуації. Проект є соціальною місією. Можу порівняти серіал із гарною книгою про те, як поводитися зі своїми дітьми-підлітками батькам. Сьогодні ми часто не можемо приділяти достатньо часу нашим дітям. Моїй героїні здається, що все під контролем, але це зовсім не так. Тому виникає потреба допомоги таких міцних хлопців, як Тарас.
Даєте синові Оресту повну свободу чи виступаєте за контроль?
Син каже, що я буваю жорсткою, але йому все одно подобається зі мною проводити час. У нього зараз такий вік, формуються цінності, і мені важливо, щоб він не втратив головного, а ще вибирав правильний контент, коли користується гаджетами. Тому я підбираю відповідні табори. У мене син пластун, і всім батькам раджу пластові табори! Багато мандруємо сім'єю. На відпочинку Орест любить, коли я жартую. Син має срібну медаль із плавання. Вивчає англійську, польську, хочемо, щоб він почав займатися якимись видами єдиноборств.
Які методи виховання використовуєте?
У вихованні більше впливаю словом, тоном. Можу обмежити доступ до комп'ютера. У питаннях виховання я орієнтуюсь на особистий досвід, на книги, які мене сформували. Для мене важливо, щоб син переріс мене інтелектуально, духовно, лідерсько, амбітно, милосердно. Це логічно, що кожне нове покоління має стати на плечі попередньому та йти далі.
В одному з інтерв'ю ви сказали, що акторство – це вибір самітника.
Ти можеш бути до всіх дружнім, але вибираєш свій шлях. Ця професія конкурентно нетерпима, ми працюємо із метафізичними, енергетичними речами. Ти починаєш більш філософськи ставитися до того, що тебе оточує. Чим більше досягаєш, тим менше в тебе буде людей навколо, і це нормально, так весь світ живе. Конкурентне середовище це не обов'язково місце, де всі друзі. Головне прийняти свого конкурента як твій стимул, а не як ворога. Цьому треба навчитися, а не знецінювати, бо це гріх. Ти не зможеш іти вперед. Має бути повага, визнання та робота над собою. Для мене самітник – це органічна потреба на сьогоднішній день.
Чи є можливість міцної дружби з колегами за таких умов?
У мене не так багато друзів в акторському середовищі. Для мене всі колеги, приятелі особливо під час творчої співпраці, але ті люди, які входять у мій світ, знають абсолютно все, їх одиниці. Цінуйте людей, які будуть з вами в біді, і дякуйте Богові за них. Цінуйте людей, які зможуть пережити ваше щастя, бо це ще більше випробування. А найголовніше, цінуйте тих, які після вашого успіху, під ваше падіння підставлять плече, і підкинуть знову нагору, це важко.
Чи були ситуації, коли доводилося припинити спілкування з людьми, які не змогли пережити вашого успіху?
Я з усіма спілкуюся, частіше зі мною не спілкуються, але минає час, і люди знову повертаються, переосмисливши деякі речі. Війна також розставила свої маркери.
У сім'ї подружжя впливає на характер одне одного. Чому вас навчив чоловік?
Він гасить мою жорсткість, каже, що не всі дозріли для моїх переконань. Чоловік дуже раціональний, відкритий до людей. Тут я йому кажу: "Не можна бути настільки відкритим, тому що потім від цього страждаєш", часто люди використовують його. Тому я говорю йому, що його доля вчить через мене, і навпаки. Я стаю поблажливою, а він обережнішим.
Встигаєте помічати маленькі дива навколо?
Так, багато знакових речей. У мене завжди працює, коли пташки помітять авто, це до грошей (сміється). Ще працюють цифри. Мої поворотні роки в житті пов'язані з однією цифрою, яку я називати не буду. Наприклад, я знаю, що виграю у певній номінації, коли їду у певному вагоні, живу у певному готельному номері, сідаю на те певне місце для номінантів у залі, це завжди працює. Я намагаюся пройти все, що дається в житті, і йти далі, це теж наука.
Як сьогодні формуєте свої мрії?
Треба мріяти завжди і дякувати, що вони обов'язково здійсняться. А чи вийде чи ні, не думайте. Мрії – це вже серотонін, гормон щастя, все інше – як буде. Плани – розповідайте лише близьким, мрії – лише Господу.
На вашу думку, чи варто голосно говорити про особисті досягнення?
Залежить від ситуації, але не можна не давати стимулу для когось, що все реально. Наприклад, благодійність, коли у вас є певна вага, і своїм прикладом доводите, що треба робити добро. Інша річ, коли все починаєте викладати на публіку. Але, якщо ви авторитет для інших, ваші шанувальники також робитимуть добрі справи.