Тіло забрати з поля бою не змогли: на Львівщині батько загиблого снайпера купив три авто для ЗСУ

На Львівщині батько загиблого українського героя – 36-річного Степана Габруся – Василь передав ЗСУ три автомобілі, які він купив за гроші, виплачені державою за смерть сина. Найближчим часом сім'я також збирається побувати у шпиталі та допомогти пораненим.

Відео дня

Докладніше про це читайте в матеріалі OBOZREVATEL.

Тіло забрати не встигли

36-річний Степан Габрусь із міста Сколе Львівської області загинув 3 квітня 2022 року в районі Мар'їнки. Востаннє на зв'язок із рідними він виходив 1 квітня. Сім'я ще намагалася шукати Степана – сподівалися, що він живий, може, поранений чи в полоні.

Але 16 квітня рідним уже офіційно повідомили про смерть Степана.

"Там йшов важкий бій, 3 квітня близько обіду брат загинув. Відразу забрати його тіло не змогли, думали, що ввечері це зроблять, коли трохи стихнуть обстріли. Але ввечері вже було пізно, ворог зайняв ту територію і просунувся вперед на кілька кілометрів. Тож у нас поки немає навіть його тіла, щоб поховати. Якийсь час у частині йшло розслідування, оформляли документи, тому про загибель повідомили лише 16 квітня", – розповідає брат загиблого Михайло.

"Збережу життя нашим захисникам"

До 24 лютого Степан Габрусь тричі служив в АТО за контрактом. Був у 24-й бригаді, потім у 53-й. А з початком широкомасштабного вторгнення служив уже в 54-й бригаді.

"Він 25 лютого пішов у військкомат, а 27 його забрали. Потім чомусь повернули, і вже 3 березня він поїхав на фронт. Фактично цього разу провоював місяць, був снайпером-стрільцем", – каже Михайло.

Його батько Василь вирішив за гроші, виплачені за загибель сина, купити три автомобілі для наших бійців. Брат каже, що зараз вони дуже потрібні для фронту.

"Я не зміг вберегти сина, то хоч би збережу життя нашим захисникам", – сказав Василь Габрусь.

Але на цьому рідні не мають наміру зупинятися. "Ми хочемо з'їздити до шпиталю, поговорити з пораненими. Можливо, допоможемо комусь, хто втратив кінцівки, з протезуванням", – розповідає Михайло.

Своєї сім'ї в загиблого не було. Рідні розповідають, що Степан був дуже життєрадісним, любив риболовлю. А ще чудово готував. До війни він працював на будівництві в Україні, займався обробкою дерева.

Це не перший випадок, коли близькі загиблих героїв на грошову компенсацію роблять добрі вчинки. Так, мама загиблого 35-річного бійця з Рівненщини Івана Клюйка на "похоронні" гроші збудувала сучасний стадіон у рідному селі.

А на Прикарпатті мати загиблого знаменитого льотчика Степана Тарабалки облаштувала оздоровчий центр для військових "Тепло крилатої душі".