Блог | Табачник пішов, але справа його живе
Чи пройдена в Україні "точка неповернення"? На це метафоричне питання останніх років однозначної відповіді поки що немає. Віра в майбутнє сильної України надихає нас на боротьбу за збереження її суверенності, територіальної цілісності. І тут ідеться не тільки про спротив відкритій військовій експансії з боку Росії, але й про баталії на ідеологічних фронтах. Там, де бойові дії одразу майже непомітні, але їх результати потужні, руйнівні та приголомшливі.
У січні 2016 року Президент Петро Порошенко підписав Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту", який регламентував повну заборону на ввезення та поширення в країну книжок, що оспівують тоталітарний режим і комуністичні символи та містять пропаганду країни-агресора Росії. Певною мірою ми і в цьому напрямі досягли результатів. Принаймні потік пропагандистської макулатури мінімізувався. Але, на жаль, втрачати пильність іще зарано.
Читайте: Творчества тех, кто поддерживает Путина, для меня не существует
Як відомо, пропагандисти та носії "руського миру" багато років створювали свій ідеологічний фундамент у нашій країні, працюючи в різних напрямках та з різними цільовими аудиторіями. Тож результати їхньої руйнівної діяльності ми будемо нейтралізувати роками. Відомо, що одним із найодіозніших носіїв ворожої пропаганди в Україні був екс-міністр освіти Дмитро Табачник, який поширював "російську отруту" в українські школі. Чи припинився цей потік сьогодні? На превеликий жаль, НІ!
Нещодавно ГО "Львівська обласна організація Всеукраїнської правозахисної організації “Меморіал” імені Василя Стуса" з’ясувала, що у вітчизняних школах під патронатом МОН України і далі проводяться конкурси та ігри, які за часів Табачника були внесені до Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року й отримували фінансування з державного бюджету. У 2014 році програму Табачника скасували, разом із нею було анульовано фінансування. Але, сподіваюсь, за інерцією конкурси тривають і сьогодні. Так, починаючи з 2012 року у вітчизняних школах проводяться Всеукраїнська українознавча гра "Соняшник" та Міжнародна природознавча гра "Геліантус" (за наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 12.10.2012 року № 1101 "Про затвердження положень про Всеукраїнську українознавчу гру “Соняшник”, Всеукраїнський конкурс фахової майстерності для вчителів-україністів “Соняшник-учитель” та Міжнародну природознавчу гру "Геліантус", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.10.2012 року за № 1811/22123).
Цікаво, що з 2014 року проекти "Соняшника" перейшли на самоокупність, фінансування стало прерогативою батьків українських школярів. Крім того, згідно з публікацією, розміщеною на сайті http://vse.media/reforma-v-ukrayinskiy-shkoli-za-rosiyskim-stsenariyem/: Геліантус: чому українські школярі грають у російські ігри?, ініціативи ТО "Соняшник", які проходять під патронатом та супроводжуються листами МОН, є абсолютною копією конкурсів ТО "Подсолнух" для школярів, що розроблені та впроваджуються в Росії. Більше того, керівник проектів українського "Соняшника" Руслан Шаламов певний час працював керівником аналогових проектів у Росії. Отже, ТО "Соняшник" є філією російської материнської компанії ООО "Творческое объединение "Подсолнух" в Україні.
ГО "Львівська обласна організація Всеукраїнської правозахисної організації “Меморіал” імені Василя Стуса" вже проінформувала Міністерство освіти і науки України про свою "знахідку" та чекає офіційних відповідей на болючі питання:
1. Чому в Україні, незважаючи на вже четвертий рік військового конфлікту на Сході, анексію Кримського півострова, офіційне визнання Росії країною-агресором, школярі продовжують навчатися (проходити попередню атестацію ЗНО, брати участь в іграх та конкурсах) за матеріалами, розробленими у ворожій країні?
2. Чому ігри, конкурси, програми ТО "Соняшник", які повністю копіюють російські аналоги, проводять в українських школах за підтримки Міністерства освіти і науки України?
3. Чому програми ТО "Соняшник" за підтримки МОН України в українських школах реалізовуються за нелегітимними, недійсними на сьогодні постановами та наказами, які підписав екс-міністр Дмитро Табачник, відомий українофоб і ворог України?
4. Чому нинішні фахівці МОН досі не перевірили програми "Соняшника" на предмет невідповідностей до Закону про заборону ввезення та поширення в Україні друкованої продукції, що має антиукраїнський характер?
Тож ми з нетерпінням чекаємо на відповідь від МОН та закликаємо керівництво міністерства до відкритого діалогу з суспільством про те, як унеможливити досягнення нашою країною "точки неповернення" в українській системі освіти. Освіти, яка, за словами міністра Гриневич, почала трансформацію в європейську модель, але не відкинула рудиментарний російський баласт Табачника. А заодно чекаємо на якнайшвидший перегляд навчальних програм для українських дітей і заборону поширення в українських навчальних закладах російського інтелектуального продукту. Не слід забувати, що діти – то є наше майбутнє та майбутнє нашої Держави в Європейській спільноті.
