Блог | "Свіже м’ясо" для ковіду
Я не знаю, як у вас, але моя стрічка повна некрологів – фронт, ковід, сорок днів, ковід, сьогодні помер ще один френд, попрощався з усіма, коли потрапив до реанімації, дзвінок, товариш їде на похорон, смерть від ковіду після фронта, моя близька людина в реанімації, погіршення...
Я пишу цей пост, сидячи в машині на маленькій площі містечка Київщини, стоянка, навколо стоять групами люди, вечірній обмін політінформацією, я нарахувала двадцять троє чоловіків, усі без масок, ну, що ви, маски носять тільки трУси. Двоє пройшло в масках, у жінки – спущена на підборіддя, так і заходить в магазин, чоловік лишається під магазином, синій ніс висить похмурим членом над маскою, підходять дядьки, ручкаються, регочуть, він знічено зриває маску. Ну да, ми ж всі все давно знаємо, та що там та маска захищає, канєшна ж, вона тільки шкодить, та і вобщє, цей ковід – світове разводілово, ви що, не знаєте...
Навколо мене майбутні смертники, можливо, ходить, всміхається, ручкається одне з одним свіже м'ясо для новітнього могутнього бога планети, а може, їх і пронесе. Бог любить дурнів.
Я не знаю, як у вас, але моя стрічка повна некрологів. Я знала цих людей, кого особисто, кого лише по інтернету. Мені здається, кожен з них вартував десятьох оцих. А там хто знає, хто я така, щоб міряти людські життя.
Я й сама живу в очікуванні дзвінка по стану мого родича. Обриваю телефон його лікарю.
– Стан середньої тяжкості. Ви ж самі знаєте, які в нього супутні захворювання. Та й звернувся пізно, – каже лікарка.
В неї змучений голос.
Коли родич ще міг нормально говорити, то казав, як катастрофічно швидко заповнюється ковідна реанімація, куди він втрапив. Зараз він вже говорить слабо, задихається, старий голос хрипко шелестить в телефоні.
Не знаю, як у вас, правда. Вже давно не цікавлюсь антиковідниками і антипрививочниками. У них своє життя і своє розуміння.
... о, ще двоє прямо перед лобовим чоломкаються, кидаючись до братніх чоловічих обійм. Масок, звичайно, нема.
Третій проходить повз, ніс висить над маскою унилим членом. Щось собі думає, поруч регочуть у братніх обіймах, поки що живе, сумне, веселе, замислене, легковажне, багате, бідне свіже м'ясо для ковіду.
Та нехай живуть.
Аби ж лише інші із-за них не помирали.
Ну да, ми ж всі все давно знаємо, та що там та маска захищає, канєшна ж, вона тільки шкодить, та і вобщє, цей ковід - світове разводілово, ви що, не знаєте...
У стрічці ще один некролог.
