Блог | Свідки перемоги vs зрадофіли: про реформи, сина Порошенка і нові технології
Про реформи, сина Порошенка, нові технології і штучний інтелект.
Як ви знаєте, в Україні можна виділити два типи людей - ті, які за абсолютну зраду, і ті, які за абсолютну перемогу. Перші оперують такими фразами як "потрібно мислити позитивно", "а що ти зробив для країни?", "нехай син Порошенко все зробить", "в Україні найкращі ресторани", "Старбакс - гівно, а українська кава хороша" і т.д. Зрадофіли, в свою чергу, вивчили такі фрази як "Вальцман", "влада грабує простих українців", "а краще б ви зайнялись...", "а чому долар не по 8" і т.д.
Почнемо зі зрадофілів. Ці, звісно, *бануті. Аватарки - від українського герба до "свободу XXX", мемчики різної степені упоротості, віра в жидомасонів, теорії змов, перепости різних мудаків і "лідерів думок" різної степені упоротості.
"Свідки абсолютної перемоги і позитивного мислення" теж *бануті. Хоча, на мій погляд, вона навіть страшніші за зрадофілів, бо, зазвичай, мають всі можливості для аналізу, нормальний дохід, знають більше однієї мови і часто подорожують. Але вони все рівно *бануті, тому що їх рівень знання того, як все працює в країні закінчується знаннями як працює кавомашина в ламповому коворкінгу, або вони більшість часу сидять де загодно, тільки не в Україні, продовжуючи розповідати про "рішучі реформи".
Наявність такого феномену як зрадофіли і свідки перемог говорить про те, що за кілька років ніхто на високому рівні не навчився правильно комунікувати з громадянами, а про реальні перемоги мало хто здогадується. Але це також означає, що не треба видавати бажане за дійсне.
Безвіз? Однозначно перемога. Чи є в цьому заслуга президента, міністерства закордонних справ, кабміну і верховної ради? Частково є. Але якби Європа не захотіла "подарувати" безвіз українцям, жодні зусилля цих інституцій не привели б до результату. Замініть слово безвіз на "членство в Євросоюзі" і зрозумієте, про що я кажу.
Прихід убера, H&M, і можливо IKEA? Однозначно перемога. Лише нагадаю, що всі ці бренди давно працюють в рашкостані. Ні про яку "перемогу над корупцією", "інвестиції в Україну" чи "відновлення економіки" мова не йде. В Україні торгових площ менше в 2,5 раз навіть порівнюючи з сусідньою Польщею. Тобто нам треба ще відкрити умовних 10 лавін і океан плаз, щоб хоча б догнати Польщу.
Убер, до речі, найкраще, що сталось з Україною. Після приходу Убера всі улони, бонди і т.д. почали трохи думати про пасажирів. Дуже жаль, що Убер перетворився в лайно, що, знову ж таки, символізує про реальний стан речей.
Нагадаю, що за останні роки з'явилось таке поняття як євробляхи. Дивно, як для "рішучих реформ". Нагадаю, що я вже особисто 4-й рік чекаю реформу в підготовці водіїв, боротьби з 90% покупкою водійських прав і т.д.
За останні 4 роки Київ не просто не став кращим, а деградує шаленими темпами. Шалені затори, вулична торгівля, переходи, реклама, корупційні забудови. Ви хоча б одну позитивну історію чули, де просто взяли і нагнули когось, хто вирішив незаконно щось побудувати? А бачили оголошення "узаконення нелегальних будівель"? Ось, знову ж таки, реальний справ речей.
Про реформу силових структур будемо говорити? Чи не варто витрачати слова там, де і так все ясно?
Дороги? Мені молдовани жалілись в Молдові на українські дороги. Молдовани! Жалілись! На українські! "Дороги"! Хоча прогрес є. Дякую і за це.
Читайте: Вовины имбецилы вляпались в д*рьмо по самые уши
Економіка виросла на 2%? Супер, це означає, що до рівня сучасної Польщі ми прийдемо через 25 років при таких темпах.
Укрзалізниця? Зробила ребрендинг. На ребрендинг туалетів і провідників це ніяк не вплинуло.
Тобто, пересуваючись виключно по центру Києва убер блеком між ресторанами, попиваючи "дешеве" пиво, може виникнути враження, що життя в Києві (Україні) виглядає досить непоганим.
Головне, рідше виходити в реальність.
Разом з тим, ми дійсно почали робити спроби вилізти з того лайна, в яке успішно занурювались останні 100 років. І коли прийде час обирати нових очільників, мій голос однозначно буде за тих, хто, як мінімум, зменшив швидкість занурення в напрямку дна.
--
В Україні дійсно стало жити краще завдяки технологіям. Якщо ти мінімально дружиш зі смартфоном, то:
- платити майже кругом можна картою або Apple/Google Pay;
- в метро можна платити картою або Apple/Google Pay і не стояти в чергах;
- в таксі можна їздити, прив'язавши карту, а іноді навіть отримувати до 20% кешбеку від Монобанку;
- отримати допомогу на народження дитини, відправити податкові декларації, купити квитки на автобус і потяг, відкрити/закрити ФОП, отримати дозволи, виписки можна онлайн;
- поки немає нормального сполучення між містами, можна подорожувати Блаблакаром;
- замовляти їжу онлайн;
- відправляти і отримувати товари з-за кордону з плюс-мінус нормальними умовами;
- дивитись легальний контент через Netflix, або HD футбол через oll.tv.
Правда, людей, які вміють і знають як все це робити, не так багато.
--
В більшості своєму читати як переможні, так і зрадофільські пости важко. Тому що в 99% випадках хвалять не тих і не за те, і обкладають часто теж не тих, і не за те.
Ще в багатьох випадках, коли намагаються розповісти про "перемоги", забувають додати, що прогрес є, але за рахунок "низької бази". І якщо підняти статистику і порівняти її з іншими країнами, то стає очевидним, що це ж*па, просто гарно прикрашена циферками.
Не вірите?
- в Україні в кілька раз менше торговельних і бізнес площ (так, будувати БЦ і ТЦ треба);
- Київ - четвертий в світі по динаміці збільшення цін;
- Київ - одне з найбільш незбалансованих міст по критерію оренда житла до середнього прибутку (що свідчить про тіньову економіку);
- Україна на туризмі заробила настільки мізерну суму, що її навіть соромно називати;
- Україна – один з європейських лідерів лідер по смертності на дорогах;
- в Україні в кілька раз менше машин на 1000 населення;
- Україна статистично дешева для туристів, але статистично дорога для українців.
І т.д. Тому коли будете черговий раз кричати, що торговий центр нам не потрібний, то подивіться на статистику. І так, це не означає, що ТЦ має бути замість парку. Тому що це різні речі і не потрібно обирати щось одне.
--
Що з цим робити?
1. Визнайте проблеми. Тикайте чиновникам щоразу на всіх рівнях, коли вони починають розповідати, як все чудово.
2. Навчіться розрізняти, хто відповідає за вирішення тих чи інших проблем. Президент відповідає за міжнародну політику і "торгує лицем". Закони приймає Верховна Рада. За благоустрій відповідає міська/сільська влада. А за ваш двір - ЖЕК або ОСББ, тобто ВИ САМІ.
4. Створіть ОСББ і/або навчіться по закону нагинати ЖЕКи і місцеві органи. Подивіться на свій двір і під'їзд, і якщо там насрано, то спочатку займіться ним, а вже потім переходьте до обговорення політиків. Не наср*но? Чудово, переходьте на новий рівень - району, селища, міста. Будуйте оазиси навколо себе. Якщо все вийде, з часом ці оазиси об'єднаються в одне комфортне середовище.
5. Почніть користуватись новими технологіями, сервісами і перестаньте стояти в чергах в метро.
6. Перестаньте виправдовувати жлобство і непрофесіоналізм.
7. Організуйте курси і семінари в університетах, на своїх підприємствах - першої допомоги, пожежної безпеки, по донорству, про те, як користуватись новітніми технологіями, запрошуйте людей з інших сфер, щоб вони ділились своїм досвідом.
7. Оберіть одну-дві організації (благодійний фонд чи неприбуткову організацію), якій ви довіряєте і почніть їм допомагати - матеріально, як волонтер, порадами, знижками чи послугами.
8. Почніть критично ставитись до інформації. Пройдіть курси критичного мислення.
9. Почніть платити за те, за що ніколи не платили - музику, фільми, спробуйте дати більше чайових, якщо вам сподобався сервіс. Ви одразу побачите, як змінюєтесь в кращу сторону. Ви почнете цінувати сервіс. З часом ви навчитесь вимагати сервіс. А ще з часом - і забезпечувати хороший сервіс.
10. Подорожуйте.
--
Влада Лісабону уклала угоду, в рамках якої заплатить організаторам WebSummit 127 млн доларів (!) за те, щоб конференція ще 10 років проходила саме в Лісабоні. Якщо організатори вирішать залишити місто, то повинні будуть виплатити 3,5 млрд (!) доларів - саме в таку суму влада оцінює профіт від проведення конференції. Спробуйте співставити ваш світогляд і переконання з цим фактом.
А 10 жовтня ми проводимо зустріч AI та цифрова трансформація як елементи національної стратегії, де будемо говорити, чому сучасним державам потрібно розвивати на національному рівні штучний інтелект та цифрові сервіси, про те, що сучасні країни і міста - це теж стартапи і про те, як працюватиме національна eHealth система в Україні.
