Стиляги, металісти і хіпі: з’ясувалися цікаві факти про неформалів у СРСР

Як би СРСР не намагався створити "залізну завісу" від Заходу, молодь все одно прагнула долучитися до модних течій, які поширювалися звідти. Тому в країні в ті часи теж існувало багато субкультурних рухів.

Відео дня

Їх забороняли й піддавали цькуванню, але все ж це був великий пласт молодіжної культури, стверджує білоруський блогер Максим Мірович. Ще однією цікавою розповіддю про реалії життя за Союзу він поділився на Live Journal.

"Радянські молодіжні субкультури – це дуже цікаве явище, яке показувало внутрішній протест народу проти влади, бо всі без винятку вони були нерадянськими і нерідко переслідувалися владою – стиляг, хіпі та панків часто тягали в міліцію, читаючи моралі за "несоціалістичний спосіб життя", – зазначив автор.

Стиляги

Мірович називає їх однією з найбільш ранніх радянських субкультур. Стиляги стали з'являтися в 50-ті роки переважно у великих містах Союзу, намагаючись зовнішністю і поведінкою копіювати американців. Зокрема, вони одягалися в яскравий і модний одяг, слухали блюз і джаз, вели світський спосіб життя, одночасно протестуючи проти "норм радянської моралі".

"Що цікаво, слово "стиляги" не є самоназвою адептів цієї субкультури – воно з'явилося в пресі як критичне щодо "молодих людей, які ведуть розв'язний спосіб життя". Їх зображували як недалеких, пихатих і дурних хлопців і дівчат, стурбованих тільки своїм зовнішнім виглядом", – пише блогер, підкреслюючи, що вся ця критика була далекою від істини, оскільки часто стиляги були вихідцями з інтелігентних сімей, розумними і висококультурними особистостями.

Хіпі

До СРСР культура хіпі прийшла з деяким запізненням (рух виник у 60-ті роки в США) – ближче до початку 70-х. Вона була напівпідпільною і мала свій відмітний сленг ("вписка", "герла", "піпл", "сейшн", "олдовий", "флет"), а також протестувала проти класичного образу "радянської людини".

"Міліція і КДБ боролися з хіпі, іноді заарештовуючи їх за дрібне хуліганство, до якого могли віднести зокрема й просто "невідповідний" зовнішній вигляд. Багатьох відраховували з інститутів і відправляли в армію або навіть на "примусове лікування" в психлікарні", – зазначив Мірович, додавши, що не дивлячись на це субкультура хіпі успішно пережила СРСР й існує донині.

Бітники

Представників цього руху об'єднувала любов до музики The Beatles, а потім і до численних її наслідувачів, яких називали "біт-квартетами". Бітники носили довге волосся з чубчиками, брюки-кльош, піджаки з відрізаними комірцями та відпрасованими лацканами, і часто грали в самодіяльних гуртах при навчальних закладах.

"Як і у випадку зі стилягами, влада вдарила по них "жорсткою сатирою", викриваючи їх на радіо і концертах. Під час цього часто використовувалися дуже якісні оригінальні записи "Бітлз", через що бітники валом ходили слухати таку "сатиру", – підкреслив блогер.

Панки

Цей неформальний рух виник у Західній Європі та США приблизно в 60-70-ті роки як "контркультурний" і такий, що критикує суспільство, владу та загалом політику. Однак радянських панків від його представників відрізняла музична всеїдність. Адже вони слухали буквально всю музику, яка в СРСР вважалася "забороненою" – від The Beatles до Metallica. А другою їхньою характерною особливістю було так зване задирання перехожих і постійні конфлікти з правоохоронними органами.

Металісти

Ця субкультура з'явилася вже в пізньому Союзі, до того ж її представники слухали лише певні групи "метал"-спрямованості. Зовні вони нагадували панків, але виглядали охайніше, не вистригали ірокези (вважаючи за краще просто довге волосся), а також носили на одязі безліч різних металевих штук.

Як зазначає Мірович, неформальний рух металістів надовго пережив СРСР і отримав ще більший розвиток у середині-кінці 1990-х років.

Рокери

У 80-ті роки так називали зовсім не шанувальників рокмузики, а мотоциклістів – тих, кого зараз називають байкерами. Рокери часто були схожими на металістів (носили шкіряні косухи і напульсники з заклепками), але їхньою відмітною особливістю була обов'язкова наявність мотоцикла – зазвичай це були радянські "Ява", "Мінськ" або "Дніпро".

За словами Міровича, в кінці 80-х рокери полюбили влаштовувати нічні мотопробіги за участю від 10 до 50 мотоциклістів, проти чого зі змінним успіхом боролася ДАІ. Крім цього, представники цієї субкультури проводили багато часу в гаражах, постійно щось вдосконалюючи у своїх залізних "конях".

Любери

Це молодіжний рух з'явився в передмістях Москви (назва пішла від міста Люберці) в кінці 70-х років і протиставляв себе панкам, металістам і хіпі. Як зазначив Мірович, любери займалися в підвальних тренажерних залах і "готували себе до служби в армії", а також періодично влаштовували бійки з представниками всіх перерахованих вище субкультур. Основною причиною конфлікту часто був "невідповідний" зовнішній вигляд опонента: панка вони били за ірокез, металіста за косуху, хіпі за довге волосся і "фенечки" на руках".

Примітно, що до оточення люберів зазвичай потрапляли вихідці з робочих сімей, а їхня назва прижилася десь із 1986 року, коли в пресі почали з'являтися статті про цей рух.

"За деякими відомостями любери керувалися радянською міліцією, яка з їхньою допомогою намагалася налякати інших неформалів", – пише блогер, зауважуючи, що з розпадом Союзу цей рух поступово зійшов нанівець, а деякі його представники влилися в злочинні угруповання.

Як повідомляв OBOZREVATEL:

• Раніше були названі найнебезпечніші банди в СРСР.

• У мережі опублікували рідкісні фото радянських міст після розвалу Союзу.

• Крім того, з'явилися унікальні знімки про життя людей в СРСР.

• До всього іншого були розвінчані популярні міфи про "золотий вік" Радянського Союзу.

• Також розповідалося про те, як люди гналися за модою за часів пізнього СРСР.

• Ще були названі головні табу радянського кінематографу – вісім фільмів, заборонених у СРСР.

• Крім цього, з'ясувалися цікаві подробиці про те, як проходили весілля в СРСР.