Блог | "Словник війни": книжка про кожного українця і для кожного українця
У квітні 2022 року наша авторка Ірина Славінська розповіла нам про #словниквійни українського поета, перекладача та літературознавця Остапа Сливинського. Під цим хештегом він публікував короткі історії про війну на Фейсбук, які ширилися інтернетом. Ледь не щодня #словниквійни поповнювався новою історією, оскільки до народного проєкту долучалися українські письменники, культурні діячі, волонтери, українці, яким хотілося поділитися своїми почуттями і переживаннями з іншими.
Спілкуючи із Остапом, ми зрозуміли, що #словниквійни має стати книгою, і він почав відбирати історії. Це було важко, бо кожна з них влучала в серце і заслуговувала оселитися на сторінках майбутньої книги. Деякі з них уже зачитувалися на європейських фестивалях, публікувалися в журналах та газетах, перекладалися іноземними мовами. Впродовж місяця Остап Сливинський перечитував і заново проживав історії зі #словникавійни, відбираючи ті, які найбільше відповідають форматові книги.
Після завершення цього етапу почався не менш складний і цікавий – пошук візуального стилю. Ми хотіли обрамити і підсилити історії, але так, щоб не травмувати читачів, щоб не затьмарити тексти. Хотіли, щоб ілюстрації стали метафоричною зупинкою, де можна вивільнити свої емоції, поміркувати, порефлексувати. Прекрасні ілюстрації до книжки створили ілюстраторки Анастасія Аврамчук та Надія Кушнір. Але ми обрали роботи Катерини Гордієнко, бо вона створила не просто ілюстрації, а справжній арт-об’єкт, від якого по шкірі біжать мурашки.
Кожну готову ілюстрацію наша команда прискіпливо розглядала та обговорювала: "Чи доречна тут усмішка?", "Чи не занадто промовиста фігура?". Усі книжки про війну – це книжки про біль, але водночас і про життя, яке триває далі. І ми хотіли це підкреслити, подарувати людям надію. Катерина Гордієнко терпляче шукала потрібні кольори, текстури, форми. Для створення 108 малюнків їй знадобилося: "Чотири місяці, 150 скетчів, 15 квадратних метрів текстур на різному папері, 7 кг картоплі, моркви, капусти, слив і мільйони кілограмів любові".
Під час роботи над цієї книжкою усіх нас переповнювали емоції. Ми сумували, плакали, обмінювалися мікрочастинками болю, але працювали далі. Бо знали, що ця книжка потрібна українцям і не лише українцям. Нині 9 країн зацікавлені у придбанні прав на книжку "Словник війни". У трьох країнах, зокрема, й у Польщі, книжка вже вийшла друком. У Польщі – двомовна (українська і польська), з чудовими чорно-білими ілюстраціями Анастасії Аврамчук.
Як зазначає Остап Сливинський: "Ця книжка про всіх нас". Я б ще додала, що вона і для кожного з нас. Для кожного, хто проживає війну, бореться із війною, виступає проти війни в Україні й у світі. Усі історії, які увійшли до "Словника війни" – реальні. За ними стоять реальні українки та українці, які стали співаторками та співавторами Остапа. У багатьох історіях ви впізнаєте себе, своїх друзів, родичів, сусідів, бо війна стала нашим спільним, національним горем і надто жорстоким уроком, який ніколи не має повторитися. І саме тому ця книжка є, розлітається світом, українськими містами і селами.
Нещодавно Остап Сливинський надіслав нам фото від читачки, яка під час читання доповнює "Словник війни" папірцями зі своїми думками та спогадами. Він став для неї своєрідним воєнним щоденником, арт-терапією. А ми вкотре переконалися, що книжки про війну під час війни потрібні українцям. Бо вони не лише про наш біль, а й про нашу силу і надію.
