Блог | "Сертифікований" провал житлової політики для ВПО

Коли чиновники говорять про житлову політику, вони зазвичай оперують великими цифрами. Понад 206 тисяч родин отримали різні види компенсацій. Загальна сума погодженої підтримки – 103,9 млрд грн. Десятки тисяч житлових сертифікатів. Нові ваучери для переселенців із тимчасово окупованих територій.

Але чи не перетворюється житлова політика на "сертифіковану" ілюзію?

Так, на перший погляд здається, що держава поступово знаходить відповідь на одну з найболючіших проблем війни – втрату житла. Але варто подивитися на ту ж Херсонщину, щоб зрозуміти: за цією статистикою приховується "голий степ" реальних житлових рішень.

Херсонщина: між статистикою і реальністю

Херсонщина сьогодні – це не просто одна з найбільш постраждалих областей. Це своєрідний тест для всієї державної житлової політики. І, схоже, цей тест ми поки що не складаємо.

Не випадково саме Херсонщина стала предметом окремого розгляду Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради. Адже область, яка чи не найбільше потребує нових житлових рішень, фактично не сформувала власної політики у цій сфері. Є цифри, які не потребують додаткових коментарів. У 2025 році з обласного бюджету не було передбачено жодної гривні на будівництво чи придбання житла для ВПО.

Водночас, за офіційними даними, у Херсонській області понад 5600 громадян отримали компенсації за пошкоджене житло, а власникам повністю зруйнованих будинків видано 3260 житлових сертифікатів на суму 4,2 млрд грн. З погляду статистики це виглядає переконливо.

Але що насправді означають ці цифри для людей?

Чи може сертифікат зробити безпечними Берислав, Антонівку чи інші громади, які щодня перебувають під російськими ударами? Чи поверне компенсація лікарні, школи, робочі місця? Чи допоможе вона родині, будинок якої залишився на окупованій території, куди неможливо навіть потрапити для обстеження?

Відповідь очевидна.

Саме тому Херсонщина сьогодні оголює головну проблему всієї державної політики. Ми фактично підмінили житлову політику політикою компенсацій. Яка, в дійсності, мало що компенсує.

Будуємо. Тільки не для тих

Це добре видно і в загальнонаціональному масштабі. За оцінкою RDNA5, війна зачепила понад три мільйони домогосподарств, а потреби відновлення житлового сектору оцінюються майже у 90 млрд доларів.

На цьому тлі понад 206 тисяч родин, які отримали різні види компенсацій, – безумовно, важливий результат. Але житлова політика вимірюється не кількістю погоджених заяв чи виданих сертифікатів.

Її головний критерій – скільки людей реально отримали новий дім. Наразі таких родин – майже 33 тисячі, з яких понад 11 тисяч – внутрішньо переміщені особи.

То чи можна вважати житлову політику успішною, якщо її головним результатом стають видані сертифікати, а не житло?

І тут виникає ще один парадокс. Будувати країна може. Але новобудови майже не працюють на вирішення житлової проблеми ВПО.

У 2025 році в Україні було введено в експлуатацію близько 9,55 млн квадратних метрів житла – понад 117 тисяч квартир. Це означає, що будівельна галузь навіть під час війни нарощує свій потенціал.

Але держава досі не створила механізму, який перетворював би хоча б частину цих мільйонних квадратних метрів на доступний фонд для внутрішньо переміщених осіб.

Пілоти, що так і не злетіли

Ще більш показовою є ситуація із муніципальним орендним житлом. Саме його кілька років поспіль називають одним із ключових напрямів державної політики для переселенців. Саме під нього Україна залучила фінансування Європейського інвестиційного банку та Європейської комісії.

Проте станом на середину 2026 року проєкт усе ще перебуває на пілотній стадії. До наступного етапу відібрано лише вісім громад, а перша фаза, бюджет якої становить 100 млн євро, у перспективі має забезпечити житлом близько двох тисяч родин.

Не менш показовими стали і висновки Рахункової палати щодо експериментального проєкту комплексного відновлення деокупованих територій. За два роки було завершено лише один із запланованих об'єктів. У 2024 році не завершено жодного. Із 4,6 млрд грн, виділених наприкінці бюджетних періодів, 4,5 млрд грн повернулися до бюджету невикористаними.

Ці цифри свідчать про те, що проблема вже давно не лише у фінансуванні. Вона - у відсутності чіткої архітектури житлової політики.

Дім – головний критерій відновлення

Компенсаціями та житловими сертифікатами ми дедалі більше компенсуємо не лише втрату житла, а й брак справжньої державної житлової політики. Сформованої з урахуванням реальної ситуації "на землі", а не паперових конструкцій.

Саме тому Херсонщина сьогодні є не лише символом стійкості. Вона стала попередженням.

Бо те, що сьогодні переживає цей регіон, завтра може стати реальністю для будь-якої прифронтової області. Людям потрібні не лише компенсації за втрачене житло. Їм потрібне нове житло там, де вони можуть жити безпечно.

Справжнє відновлення починається не тоді, коли держава підрахувала збитки чи видала черговий сертифікат. Воно починається тоді, коли людина отримує новий дім і може знову будувати своє життя.

Бо головний показник успіху житлової політики – це не кількість виданих сертифікатів. Це кількість людей, які більше не потребують їх.