Блог | Що очікувати жінкам від пандемії і як впоратися з труднощами
Пандемія COVID-19 стала спусковим механізмом для багатьох процесів, що можуть мати далекоглядні негативні наслідки, якщо не реагувати на ці виклики вже сьогодні. Серед іншого, епідемія та економічна криза боляче б’ють по рівноправності жінок та чоловіків, розширюючи прірву нерівності між ними й створюючи умови для посилення дискримінації.
Домашнє насильство – перший симптом COVID-19 для тисяч українських жінок. Люди опинились закритими у власних будинках та квартирах, в обмеженому просторі на невизначений час. А кривдники, які проявляли себе й раніше, тепер можуть це робити регулярно, бо думають, що жертва від них вже нікуди не втече. Крім того, дехто, за ким раніше цього не помічалось, теж почали проявляти агресію. За словами мера столиці, лише в карантинному Києві 15% населення страждає від домашньої агресії своїх партнерів. Це загальнопланетарна тенденція – у Франції випадки насильства в родинах збільшились на 36%, в Австралії кількість скарг жертв насильства зросла на 76%, китайські правозахисники повідомляли, що 90% нових випадків насильства були пов’язані саме з коронавірусом.
Жінки на ринку праці матимуть менше можливостей через високий рівень безробіття, спричинений економічною кризою Практика показує, що роботодавці більш охоче беруть на роботу чоловіків, навіть якщо кандидати демонструють однаковий рівень кваліфікації. В докризовій економіці українки в середньому отримували на 25% нижчу зарплату, ніж чоловіки. Тепер цей розрив у зарплатах зросте ще більше.
Неоплачувана робота для жінок також стала побічним ефектом пандемії COVID-19. Щороку українка витрачає 32 доби (або майже 49 днів із перервою на сон) лише на приготування їжі для своєї родини. Це на 40% більше, ніж середній показник у чоловіків. В умовах карантину ці цифри зростають, адже багато жінок змушені були піти в неоплачувану відпустку й взяти на себе весь тягар хатніх справ та виховання дітей. І навіть ті жінки, які зараз працюють, справно відбувають другу робочу "зміну" вдома.
Ризик інфікування коронавірусом сьогодні для жінок набагато вищий, ніж для чоловіків. Більше 80% медичного персоналу в Україні – це жінки й саме вони контактуватимуть з потенційними хворими і тому мають більші шанси підхопити вірус. Через те, що чоловіки в нашій державі в середньому живуть на 10 років менше, ніж жінки, останні в основному складають групу ризику 60+, де смертність від COVID-19 найвища. Так, сьогодні в Україні проживають 3,4 млн. чоловіків старше 60 років і 6,2 млн. жінок такого ж віку.
Вразливі групи жінок (жінки інвалідністю, ВІЛ позитивні жінки, жінки-роми, жінки, які відбувають покарання) стають ще більш вразливішими, адже тепер всі ресурси держави переорієнтовані на боротьбу з епідемією. Медична та соціальна системи будуть настільки перенавантаженими, що цим людям може просто не вистачити уваги й доступу до відповідних ресурсів, що напряму вплине на якість їхнього життя.
Отже, боротися лише з біологічними наслідками пандемії коронавірусу недостатньо. Якщо ігнорувати гендерну складову проблеми, то це відкине нас в розвитку на добру сотню років назад та нівелює всі успіхи в досягненні рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Генсек ООН вже закликав країни світу зробити протидію домашньому насильству частиною стратегії боротьби з коронавірусом. ООН Жінки радять пом’якшувати економічні наслідки епідемії для жінок, надавати пріоритетну допомогу жінкам, які працюють в медичній сфері, слідкувати, щоб пандемія не вплинула на якість послуг у сфері захисту сексуального та репродуктивного здоров'я жінки.
Через COVID-19 та економічну кризу на жінок чекають складні часи, але це не привід втрачати оптимізм. Бо подібні складні часи жіночий рух вже переживав й перемагав. Навіть страшні дві світові війни ХХ століття не змогли його зламати. Навпаки, жінки проявили під час цих катаклізмів скільки енергії і доклали стільки зусиль, що ігнорувати їхні вимоги було вже більше неможливо. Тож ідея рівних прав і можливостей переживе коронавірус та вийде на нові простори самореалізації.
