Блог | Самокати врятують міста від транспортного колапсу

Пандемія коронавірусу продемонструвала важливість розвитку мікромобільності. Швидке пересування, економія часу, дистанція від інших людей, збереження екології – і це все про, наприклад, самокат чи велосипед.

Сьогодні деякі держави швидко відреагували на виклик, наприклад у Боготі облаштували 76 кілометрів тимчасових велодоріжок за одну добу. А у Нью-Йорку на час карантину почали розширювати простір для користувачів легкого індивідуального транспорту.

Спочатку до термінології. Мікромобільність – це спосіб пересування легким персональним транспортом, який має щонайменше 1 колесо (електричні скутери, велосипеди та електричні велосипеди, скейтборди, моноколеса, гіроскутери, сігвеї).

Сьогодні динаміка розвитку мікромобільності стрімко набрала обертів. Вона виявилася найбільш динамічною тенденцією в галузі міського транспорту в новітній історії. Завантажуєш мобільний додаток, шукаєш самокат поряд, оплату проводиш через телефон і мчиш на всіх парах по роботі чи на прогулянку до парку.

Цьому передували економічні можливості, урбанізація міст, демографічні зміни, технологічний прогрес, розвиток сфери послуг, тренди еко- та електрифікації, які штовхають світ та міста змінюватися відповідно до викликів сьогодення.

Після моноколіс, гіроскутерів виробники електрифікували велосипеди, самокати та скейти.

Усе це спричинило шалений бум усіх видів мікромобільності, особливо в 2018–2019 роках. Від міст США та Європи тренд одно або декілька колісних засобів пересування впевнено вривається у вуличний простір міст решти світу. Зокрема, і до міст України.

При певному песимізмі частини соціуму Україна не суттєво відстає від загальносвітових трендів. За останні два-три роки жителі великих міст України все частіше купують або орендують моноколеса, гіроскутери, велосипеди для пересування вулицями чи парками. Ба більше, це вірне рішення, яке спрямовує нас у майбутнє.

Але…

У нас часто відбувається так: люди готові до трендів, держава – ні.

Ми маємо певну проблематику мікромобільності:

• законодавче врегулювання – відсутнє;

• програми сприяння розвитку засобів мікромобільності на місцевому рівні – відсутні;

• відокремлена інфраструктура – відсутня;

• збір та аналіз даних, дослідження про користувачів засобів персонального електротранспорту – відсутні;

• культура сприйняття та дискурс в українському інформаційному полі розвитку мікромобільності – на слабкому рівні.

Більшість міст України досі планують свій розвиток, не включаючи туди інфраструктуру для мікромобільності.

Наприклад, Київська міська державна адміністрація затвердила новий генплан-2020, в якому добре, що включено розвиток велосипедної інфраструктури, погано – що лише велосипедної.

Ось що ми маємо з інфраструктури для мікромобільного транспорту в Україні:

Якщо бізнес в умовах вільного ринку і без тиску держави може розвиватися та створювати продукт, то з боку держави або міста, що мусять створювати інфраструктуру, встановлювати правила та здійснювати мінімальний контроль, є чимало питань.

Поговоримо про те, як країни вривалися в поле легкого транспорту.

Мікромобільність поширювалася приблизно одночасно з різних частин світу, і з технологічним прогресом та електрифікацією засобів істотно пришвидшилася. Зокрема, поява і доступність електросамокатів привела і до широкого громадського інтересу, а у разі критичних випадків – і протестів.

Тому я вирішив описати цікаві факти.

Азія стала піонером у світі мікромобільності, а Китай був першою країною, яка запровадила бездоганну платформу для міських сервісів прокату велосипедів (байкшеринг).

Маючи меншу кількість регуляторних обмежень у порівнянні з Європою та Північною Америкою стартапи з мікромобільності мали перевагу в швидкому впровадженні в містах Азії. Однак відсутність регулювання спричинила також великі проблеми, оскільки ринок перенаситився, а мільйони велосипедів почали накопичуватися по міських вулицях.

Проте на континенті, який має небезпечно високий міський рівень забруднення і надмірно перевантажені вулиці, позитивним є те, що такі міста, як Пекін і Шанхай, лідирують у зменшенні автомобільного транспорту та переході на транспортні засоби, що не мають викидів.

Сьогодні байкшеринг є третім за популярністю видом пересування в усьому Китаї. Інші азійські країни, включаючи Сінгапур, Тайвань та Південну Корею, також мають великий успіх в розвитку мікромобільності.

Кілька китайських стартапів з мікромобільності вже досягли статусу "єдинорога".

Північна Америка

(чорним позначено, де більш популярні компанії Bird, зелени м – Lime, помаранчевим – Spin)

В 2017 році стартапи Limo, Bird та Uber запустили свої сервіси прокату електросамокатів на вулиці міст США.

Через простоту використання сервіси в короткі строки набули популярності, оператори досягли фінансового статусу "єдинорогів" і агресивно розвиваються по всіх штатах.

Компанія Bird досягла фінансового статусу "єдинорога" менш ніж за дев’ять місяців після заснування у вересні 2017 року. Лише за чотири місяці Bird подвоївся в оцінці до $2 млрд.

Так от, у США, Канаді та Мексиці, які традиційно вважаються орієнтованими на пересування автівками, зростали прокати велосипедів, з 2017 року електровелосипедів, а в 2018 році сталося лавиноподібне зростання попиту на електросамокати.

Впевнений, що в подальшому містам з понад 100 тисячами мешканців, з активними молодіжними осередками, місцями навчання та з туристичним потенціалом, буде цікаво розвивати прокат персонального легкого транспорту або стимулювати жителів міст купувати такі засоби для пересування.

За даними ООН, до 2030 року в містах житиме більше 60% всього населення Землі (зараз – 55%), у 2050 році – більше 66%. Кількість міст із населенням понад 10 млн людей зросте приблизно до 43, зараз 31. Мікромобільні засоби пересування стануть популярною альтернативою авто та громадському транспорту.

Бізнес краще за всіх реагує на бум електрифікації персональних видів транспорту.

Дані з дослідження споживачів США, проведене McKinsey, показує, що нові покоління молоді все менш зацікавлені в отриманні водійського посвідчення. Це в подальшому може розвинутися в більш глобальні зміни з відходом від володіння авто до переходу до інших форм пересування.

Наприклад, оператор таксі Uber крім подачі автівок-таксі розвиває прокат електросамокатів, а в країнах Східної Європи експериментує з ринком пасажирських перевезень.

Гіганти автопрому цілком серйозно сприймають новий вид бізнесу, і, наприклад, автоконцерн Ford придбав стартап Spin (короткострокова оренда електросамокатів) за $100 млн.

Автовиробник SEAT веде розробки, і вже у 2020 році може представити свої моделі легкового транспорту з електроприводом.

Можна спрогнозувати, що виробники автомобілів для диверсифікації ризиків вкладатимуть кошти в розробки мікромобільності і додаватимуть нові сервіси, зокрема прокат або продаж легкого персонального транспорту.

Європа

Європейський регіон становить 20,12% світового ринку мобільності станом на вересень 2019 року.

В європейському регіоні лідерами з поширення персонального легкого транспорту стали Німеччина, далі Франція та Італія.

У Німеччині електровелосипед є більш вподобаним засобом мобільності. У 2018 році продажі електровелосипедів зайняли 23,5% частки в загальному ринку велосипедів.

Наостанок про Україну

Компанія Bolt восени 2019 року запустила в тестовому режимі прокат самокатів на території ЮНІТ сіті.

На жаль, через карантин більш масштабний запуск прокату компанія перенесла на невизначений термін.

Такожу березні 2020 року компанія Kiwi розмістила прокатні електросамокати на вулицях Одеси та Києва.

Враховуючи, що громадськість та бізнес набагато швидше реагують на виклики сьогодення, ніж держава, для прихильників мобільності та українського приємною новиною є те, що вітчизняні розробники створили електросамокат, до якого може бути цілком серйозний інтерес через його функціональність та незвичайний вигляд.

Персональний легкий транспорт має перш за все стати безпечною альтернативою автомобілю, а не громадському транспорту чи пішим прогулянкам.

Щодо готовності українських міст до буму мікромобільності в найближчі роки, то наразі така готовність на низькому рівні, однак у разі активізації органів місцевого самоврядування та парламентарів поява безпечної інфраструктури та зниження швидкостей у містах за три-сім років можуть створити нормальні або ж сприятливі умови до масового процесу мікромобільності.

Самокати, велосипеди та інший легкий транспорт – це круто та зручно. Сподіваюся, з часом Україна стане мікромобільною державою.