Блог | "Русскій мір" – гібрид нахабних і безпомічних
Російська влада Криму вирішила продати найстаріший винзавод півострова. Торги призначені на середину грудня. Виноробний комплекс пережив Громадянську війну, Другу світову, антиалкогольну кампанію і розпад Союзу, пише Павло Казарін для Крим.реаліі. – А російські прапори, судячи з усього, може не пережити.
Є в усьому цьому якась зла іронія. Двадцять три довоєнних року Росія і її кримські адвокати розповідали про те, як погано живеться півострову при Україні. Раз по раз повторювали про підступність Києва. Але при цьому саме проросійські політики були архітекторами кримського ув'янення.
Наприклад, в 90-і роки влада в Криму належала комуністам. Їхній лідер Леонід Грач заборонив приватизацію. В рамках все того ж короткозорого популізму, на який були такі охочі вихідці з СРСР. В результаті в усі інші регіони України приходили інвестори. Вкладали гроші в згасаючі радянські колгоспи і створювали на їх базі конкурентоспроможні підприємства. А в Криму через заборону приватизації увесь радянський промисловий спадок просто зігнив. І якщо кримчани мали комусь за це дякувати – то лише тим людям, які під час виборів розповідали про свою любов до Москви.
Коли президентом України став Віктор Янукович, підконтрольна йому фірма отримала в розпорядження більше восьми тисяч гектарів південнобережної землі в Криму. Причому разом з територією гори Аю-Даг. Все це багатство дісталося в 2012 році компанії "Кедр", яка була зареєстрована за тією ж адресою, що і резиденція Януковича в Нових Петрівцях. У самого прокремлівського президента України не було ні найменшого бажання робити знижку для самого прорадянського регіону країни. За проросійські гасла кримчани розплатилися прибережною смугою.
А потім сталася анексія. І тепер з молотка пустять найбільший і найстаріший винзавод Криму. Той самий, що два століття був однією з візитних карток півострова. Той самий, якому належать десятки тисяч гектарів південнобережної землі. Всі роки життя під українськими прапорами "Массандра" зберігала статус національного підприємства. А потім прийшла Росія – і винзавод віддадуть у приватні руки.
"Русскій мір" любить розповідати про власні цінності. Про духовні скріпи і велику історію. Тільки все це не має нічого спільного з реальним станом справ. Тому що весь цей картковий пропагандистський будиночок стоїть на суворому фундаменті феодальної логіки. І якщо чиїсь інтереси вимагають пустити з молотка історична спадщина – то можете не сумніватися, хто в підсумку візьме гору.
Втім, якщо хтось вважає, що настільки явна різниця між обіцяним і отриманим змусить прорадянських кримчан вийти на протест – ви помиляєтеся. На півострові готові були виходити на протести лише ті, кого сьогодні російська силова машина кидає в тюрми. Кримські татари. Прихильники європейського вибору. Всі ті, хто після анексії був змушений покинути регіон або ж зосередитися на власному виживанні.
А проросійськи налаштовані кримчани всю свою історію жили в рамках абсолютно інертного сценарію. Навіть коли Янукович мав намір підписати угоду про Асоціацію з ЄС, на півострові не виникло жодного російського майдану за російським же порядком. Можливо, тому, що будь-який протест – це вихід із зони комфорту. А носії прорадянського самовідчуття звикли вважати, що "владі – видніше". Ця позиція зручна, тому що не вимагає персональної активності.
А тому і зараз не варто чекати ніякої вуличної реакції. Проросійська логіка неофіта не має на увазі сумнівів. Ніщо не завадить російській владі пустити з молотка найстаріший винзавод. Тому що зі своїми противниками російська адміністрація півострова встигла розправитися. А своїх ідейних прихильників вона може не побоюватися. В силу повної імпотенції останніх.
"Русскій мір". Гібрид нахабних і безпомічних.
