Робив медичні тести та мріяв друкувати органи на 3D-принтері: на фронті загинув талановитий український біолог
7 лютого стало відомо про загибель молодого біолога, вченого, військовослужбовця 32-річного Біжана Шаропова. Він зник ще у квітні під час боїв під Ізюмом у районі селища Борова. Наразі експертиза підтвердила його смерть.
Майданівець, доброволець "Айдара" у "вільний від війни час" присвятив себе науці. Він захистив кандидатську, викладав, читав лекції, був співзасновником однієї з українських біологічних компаній.
Докладніше про нього читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Мріяв стати вченим із дитинства
В Україну сім'я 5-річного Біжана Шаропова переїхала у 1995 році з Душанбе. Ще у школі Біжан любив читати наукову фантастику та мріяв стати вченим. Після школи вступив до Києво-Могилянської академії, де навчався на кафедрі біології природничого факультету.
А на третьому курсі він почав працювати в Інституті біології та фізіології НАН України. Хотів знайти роботу вченим за кордоном.
А потім розпочався Майдан і молодий вчений опинився у гущі подій. Як він сам розповідав, на Майдані вони створили свій загін імені Боба Марлі. А після того, як до Криму прийшли "зелені чоловічки" Біжан вирушив добровольцем до "Айдару". До мирного життя повернувся вже у 2015 році, знову почав працювати в інституті біології.
Війна дала свої плоди: молодий учений став дорослішим, став ставити собі амбітніші завдання. А ще знайшов серед "айдарівців" однодумців, разом із якими створив біотехнологічну компанію Ukrainian Genetic Technologies.
Робив тести та мріяв друкувати тканини на 3D-принтері
Шаропов працював науковим співробітником Інституту біології та фізіології, очолював Раду молодих учених, викладав, читав лекції та одночасно розвивав свою компанію, в якій разом із колегами створював медичні тести. У тому числі для визначення COVID-19.
Для України свої тест-системи дуже важливі, оскільки всі роки наша країна купувала їх або дешевше, але неякісні у Росії. Або дорого у Європі.
Біжан планував, що згодом від реактивів вони перейдуть до виготовлення лабораторних приладів. А також мріяв про тканинну інженерію – виготовлення частин тіла та внутрішніх органів на 3D-принтері.
Молодий учений говорив про реформування української науки, переведення її на грантову систему, як робиться в усьому світі.
Однак 24 лютого, щойно почалося повномасштабне російське вторгнення, він знову взяв до рук зброю і вирушив захищати Україну. Біжан брав участь у боях за визволення Київської області, після чого бійців відправили на Харківщину, де він і загинув.
"Поки на наукових конференціях чи відкритих лекціях усі дискутували в краватках та піджаках, ти сидів у величезній аудиторії на гальорці у своєму розтягнутому військовому светрі, який дістався тобі ще з АТО, і не поступався за рівнем розумної розмови.
Поки наукові популяризатори з академічними виразами облич розповідали цивільним про свої досягнення, ти на демонстраціях корчив такі гримаси і вживав такі інтонації, що всі діти навколо неодмінно намагалися послухати твої розповіді про те, як з дослідницької метою тонко нашаткувати мізки.
Якби мені було 9 і я потрапив до тебе на лекцію, я теж пішов би в фізіологи, а не в фізики. Ти був крутим вченим. Одним із найкращих популяризаторів науки в країні. І ти був справжнім воїном", – написав його друг, учений Антон Сененко.