Блог | Радянська влада знищила рід Старицьких, а тепер убивці хочуть співати пісню на перероблений вірш

НІЧ яка, ГОСПОДИ! МІСЯЧНА, ЗОРЯНА…:

Короткий курс історії української літератури для українофобів і малоросів.

Нічого не змінилося на Росії з часів Московщини та доби Імперії й СРСР.

Любили і люблять вони нашу неповторну природу, найсмачнішу їжу, накрасивіших людей та милозвучні пісні…

Ненавиділи і вбивали українців за прагнення до НЕЗАЛЕЖНОСТІ, СВОБОДИ і НАЦІОНАЛЬНОЇ ГІДНОСТІ.

Тому й нині, під час ВІЙНИ російської орди вбивць, гвалтівників і мародерів терористичного режиму військового злочинця Путіна проти України, їхні пропагандистки мріють про таку собі смиренно-кухонно-пісенну МАЛОРОСІЮ у складі РОСІЙСЬКОГО СВІТУ.

Але й тут повний провал у знанні нашої літератури. Знаменитий твір "ВИКЛИК" або "НІЧ яка, ГОСПОДИ! МІСЯЧНА, ЗОРЯНА…" написано відомий письменником, драматургом і моїм земляком Михайлом СТАРИЦЬКИМ ще в 1870 році. Цей твір вперше надруковано в 1885 році в альманасі "Нива". Першу музичну версію, в тому ж таки 1885 році, створив славетний український композитор Микола Лисенко в арії до опери "Утоплена" за творами Миколи Гоголя. Адаптований, народний варіант пісні зроблено кобзарями Василем Овчинніковим та Андрієм Волощенком і видруковано в 1914 році.

Як бачимо, українці знали і співали цю знамениту пісню, не проти ночі буде сказано, ще до ленінсько-сталінського періоду.

Віддамо належне й легендарному Леоніду Бикову, який наполіг, щоб у фільмі "В бій ідуть одні старики" звучала "Ніч, яка місячна", щоправда у відредагованій та скороченій версії, у виконанні Володимира Талашка..

А тепер кілька слів про "славний радянський період дружби російського народу проти українського":

- вся родина СТАРИЦЬКИХ переслідувалася, репресовувалася, зазнавала утисків в часи радянської України. Ірина Стешенко, онука Михайла Старицького і донька активного діяча Центральної Ради УНР Івана Стешенка була ОСТАННЬОЮ представницею цього славетного роду, а в 1970 роках виключена із Спілки письменників України за "співпрацю з дисидентами";

Леонід Биков, зацькований КДБ, трагічно гине в автокатастрофі, а син Олександр, визнаний "психічно хворим", в знак протесту вийде на Хрещатик із плакатом "Комуністи, я не хочу з вами жити"! Далі після поневірянь та перебування в камері Виборзького КДБ еміграє до Австрії, де його визнають здоровим, а згодом перебереться до Канади як політичний біженець!

П.С. Принагідно поінформую, що наша команда "Рідної країни" у свій час долучилася до ініціативи Черкаської патріотичної громади на чолі з Валентиною Коваленко щодо реставрації Музею Михайла Старицького у селі Кліщинці та до видання книги "Михайло Старицький. На прю. Вибране.,2016. Укладач Володимир Поліщук.