Відео дня
Протигази для коней, протерміновані маски та консерви з СРСР: що відбувається на складах Держрезерву в розпал пандемії
На складах Державного агентства резерву України 10 років зберігалися протерміновані медичні маски, які ніхто не хотів забирати. Тільки коли з країни вивезли всі захисні засоби, чиновники раптово про них згадали. Водночас ще в січні цього року, коли коронавірус уже стояв на порозі України, Міністерство охорони здоров'я взагалі відмовилося робити запаси медичних товарів на випадок епідемії.
Що відбувається у відомстві, чому на складах опиняються протерміновані товари та навіщо в засіках Батьківщини досі зберігаються протигази для коней – про все це OBOZREVATEL поговорив із очільником Держрезерву України Ярославом Погорілим.
– Ярославе Андрійовичу, у соцмережах з'являлася інформація, що Держрезерв збирався передати Міністерству охорони здоров'я медичні маски, закуплені ще в 2010 році, фактично протерміновані (термін придатності – п'ятьроків). Можете пояснити, що це за історія? Тому що потім я читала, що деяким областям таки надали сотні тисяч масок.
– У 2009-2010 роки, в період епідемії свинячого грипу в Україні, урядом Юлії Тимошенко було ухвалено рішення закупити та закласти в Держрезерв "медицину". Кабмін вніс зміни в номенклатуру, виділив гроші з держбюджету та, окрім усього іншого, були закуплені медичні маски. Епідемія завершилася, і, як це в нас буває, всіх припинило цікавити питання наявності засобів захисту та їхнє оновлення. Адже в нас ніхто не думає на перспективу. Гроші на це не виділялися, а Міністерство охорони здоров'я заявило, що не бачить сенсу зберігати в Держрезерві "медицину". У травні 2019 року Кабінет міністрів України постановив передати всі медичні товари матеріального резерву Міністерству охорони здоров'я. Але так нічого й не передали, не знаю чому.
Я був призначений головою Державного агентства резерву України в грудні 2019 року, тоді ми знову повернулися до переговорів із Міністерством охорони здоров'я. У процесі підготовки превентивних заходів для боротьби з коронавірусом, якого тоді в Україні ще не було, бюрократична машина все ж зрушила з місця. У підсумку в середині лютого ми таки підписали з МОЗ договір, але тільки 23 березня його представники остаточно забрали 10 млн масок, три пересувні рентгени, 60 апаратів штучної вентиляції легень і ще багато чого.
– Чому ж маски виявилися протермінованими?
– Як я вже згадував, всі позиції номенклатури Держрезерву вимагають регулярного освіження. Минув час, термін придатності запасів почав добігати кінця, тому постало питання, що треба їх оновлювати. Це означає, що ті маски, які зберігаються на складах, необхідно продати або передати для використання та закупити нові. Тоді галас із епідемією свинячого грипу вщух, і у 2016 році за ініціативою Міністерства охорони здоров'я Кабмін ухвалює рішення про виключення медичних товарів із номенклатури Держрезерву. Так у Агентства залишився тільки один вихід – продати маски. Це ще складніше. Їхня придатність справді становить п'ять років, закладені вони були в 2010-му, а в 2015-му термін закінчився. Протерміновані ніхто не хотів брати. Держрезерв із 2013 року 24 рази проводив аукціони з продажу медичних масок, але зазнав фіаско. Ніхто не хотів їх купувати. Агентство вело прямі переговори з МОЗ. Там відповідали: "Ні, куди нам стільки". Час тягнувся.
У січні 2020 року, коли постало питання про підготовку до протидії коронавірусу в Україні, уряд згадав, що в Держрезерві є медичні маски, та ухвалив рішення пришвидшити їх передавання Міністерству охорони здоров'я. Як вже говорилося, 11 лютого 2020 року ми підписали договір і підготували все до відвантаження. Однак представники відомства приїхали тільки за два тижні. Так, останню партію масок МОЗ забрало тільки 23 березня 2020 року. З точки зору часу – так, вони протерміновані. З точки зору якості – вони цілком готові до використання. В одній із областей їх віддали на експертизу, щоб зрозуміти, чи можна їх носити, чи є в цьому сенс? Отримали ствердну відповідь про те, що їх цілком можна застосовувати.
Хочу акцентувати на тому, що Держрезерв не може самостійно, на свій розсуд, передавати матеріальні цінності будь-кому. Що, в якій кількості та куди – це рішення ухвалює Кабінет міністрів України. Тим паче не може бути й мови про те, щоб Держрезерв роздавав маски лікарням в областях. Ми їх усі надіслали Міністерству охорони здоров'я України, яке й вирішує, як розподілити.
– Це МОЗ не поспішало їх забирати?
– Це в них краще запитати. Ми були готові працювати хоч у режимі 24/7. Траплялися дні, коли просто була пауза, ніхто не приїжджав. Потім з'являється людина з МОЗ, відповідальна за зберігання, знову роздруковується склад, відвантажуємо ще частину. За кілька днів знову приїхали. Чим це спричинено, я не знаю.
– А цього року МОЗ давало вам замовлення на маски? Адже склалася ситуація, коли епідемія, а засобів захисту немає.
– Кабмін зобов'язав МОЗ ухвалити це рішення. Давайте зрозуміємо, як формується номенклатура. Держрезерв сам не вигадує, що закладати. Ми повністю в підпорядкуванні Кабміну – він постановляє, що закладати, коли та скільки. Ми – виконавці.
Формуючи номенклатуру, Держрезерв звернувся до всіх міністерств, центральних органів влади, зокрема й до МОЗ. У січні 2020 року вони нам відповіли, що не бачать доцільності закладати "медицину" в Держрезерв.
Вже новий прем'єр-міністр Денис Шмигаль на початку березня 2020 року дав розпорядження закласти "медицину". Після цього Держрезерв звернувся і до МОЗ, і в ДержНС. Вони нарешті надіслали список, в якому зазначено, що саме потрібно закладати. Тепер чекаємо рішення Кабміну.
– У листопаді 2019 року ДБР проводило обшук на одному зі складів Держрезерву, там виявили протерміновану продукцію. Скажіть, часто таке трапляється, що на складах опиняються зіпсовані стратегічні запаси?
– На це впливає багато факторів.
Для того, щоб зробити освіження (продати товар, у якого спливає термін зберігання та закупити новий), Держрезерву потрібно пройти безліч узгоджень – Мінекономіки, Мінфін, Мін'юст, потім засідання в Кабінеті міністрів. Торік план оновлення був затверджений наприкінці жовтня – початку листопада. У Держрезерву залишалося всього два місяці, щоб спробувати все це поновити. Це нереально! Тільки для підготовки та проведення одного тендера знадобиться 60-70 днів.
Крім того, в Держрезерві зберігається багато того, що дісталося нам у спадок з часів СРСР. Номенклатура практично не змінювалася, вона просто зменшувалася, але кістяк залишався той самий. Частина позицій, які зберігаються в Держрезерві, не затребувана на ринку, а міністерства та центральні органи влади, які їх замовляли, теж відмовляються забирати.
Так, наприклад, на складах є м'ясні туші глибокого заморожування. Коли надійшов термін зберігання, Держрезерв звернувся до Виконавчої служби та військових із пропозицією забрати їх для використання. Адже це їхнє замовлення. Але нам відмовили, що в них є свої постачальники, вони можуть купити свіже м'ясо. Але виникає питання – навіщо зберігати в Держрезерві те, що не потрібно? Крім того, після закінчення терміну придатності ця продукція має бути утилізована, що теж вимагає грошей – грошей з держбюджету. Виходить, спершу держава витрачає кошти на придбання товарів, які нікому не потрібні, а потім ще раз – на їхню утилізацію. Дуже державна позиція!
Ми розуміємо, що для придбання нових запасів необхідні гроші. Востаннє Держрезерв отримував фінансування з держбюджету в 2004 році, а ще в 2010 році було цільове фінансування на ті самі медичні маски. Тому ми продаємо, а на 90% вирученої суми відновлюємо запас.
Наприклад, у 2010 році було закладено зерно, яке через три роки потрібно освіжити. Ми в 2013-му виходимо з ним на ринок. По-перше, є вже свіже зерно, хто захоче старе? Тим паче, що воно трохи втратило у своїх властивостях, пролежавши на елеваторах. Щоб комусь було цікаво його купити, ми знижуємо ціну. Продавши зерно, як думаєте, чи можливо відновити запаси на всі 100%? Ні, звісно. І ось у такий спосіб, пройшовши кілька таких етапів, від нього нічого не залишиться. Запас знижується.
Зараз середній рівень накопичень у державному матеріальному резерві становить 3% від норм накопичення.
– Але не секрет, що протермінована продукція з Держрезерву часом опиняється на вітринах магазинів у регіонах. Хоча мала бути утилізована. Ви якось боретеся з цим?
– Якщо ми говоримо про продукти харчування, наприклад, консерви, то до 2020 року Держрезерв реалізовував їх на власних аукціонах, на які заходили якісь великі торгові мережі, оптовики, що викуповували цей товар і далі його реалізовували.
Що стосується протермінованої продукції, то на аукціонах Держрезерв реалізовував її для подальшої переробки. Компаніям, які заходили на торги, потрібно було мати ліцензії на це, а також взяти зобов'язання щодо переробки. Що вони роблять з нею після придбання – тут вже зобов'язані відповідні органи за цим стежити.
– Торік, ще до вашого приходу на цю посаду, у Держрезерві виник скандал: вашого попередника звинувачували в тому, що він незаконно переміщував 14 тонн зерна та завдав збитків державі на 6 млн грн. Чим це закінчилося? І чи багато таких корупційних справ дісталося вам у спадок?
– Саме щодо цієї справи, наскільки я знаю, слідство ще ведеться. Що стосується спадщини... Так, бізнес-процеси в Держрезерві були збудовані з точки зору корупції. Подібні методи мені чужі, я прийшов сюди з великого бізнесу, для мене важлива моя репутація, тому з корупцією і схемами ми ефективно боремося. Співпрацюємо з НАБУ та СБУ. Нещодавно вивели на чисту воду одного корупціонера, який за собою потягнув ще кілька корупційних схем. Зараз триває розслідування.
Крім того, одним із перших моїх рішень на цій посаді було здійснення позапланового аудиту на всіх підприємствах, що належать до сфери управління Держрезерву. Він ще не закінчений, але ми вже виявили самовільне відчуження державного майна на 114 млн грн.
– Це якесь майно, щось продавали?
– Ні. Це ми зайшли на склади проводити інвентаризацію, а товару немає. Тому справи передаються до правоохоронних органів.
– Чи багато таких справ?
– Вже є десяток, але, думаю, буде ще більше, адже аудит ще не завершений.
– Можете назвати, які основні корупційні схеми використовували в Держрезерві? Це, скажімо, зерно, яке туди-сюди перевозили й заробили на цьому 6 млн грн. І по дорозі ще щось втратили. Або: прийшли на склад, а товару немає. До яких ще методів вдавалися?
– Здебільшого все робилося завдяки непрозорості внутрішніх аукціонів. Наприклад, закупівлю для Держрезерву проводили на майданчику "Прозорро", а ось продаж товарів – на своєму внутрішньому аукціоні. У режимі ручного управління.
– Тобто продам кому хочу, за скільки хочу?
– Так. Прописувалися необхідні умови для потрібних людей. Тому першим моїм рішенням було зупинити внутрішні аукціони та перейти на платформу "Prozorro.Продажі". Ми уклали договори з майданчиками, тож тепер реалізація товарів відбувається виключно через торги на них. У нас немає можливості втручатися в аукціони, впливати на результат. Це робить максимально прозорими процеси реалізації матеріальних цінностей. Крім того, співпраця з платформою "Prozorro.Продажі" дає змогу залучити додаткових учасників торгів. Адже раніше інформацію про те, що продає Держрезерв, знали тільки свої, оскільки оголошення про проведення аукціонів розміщувалися тільки в "Урядовому кур'єрі" та на сайті агентства.
– Що зберігається на ваших складах, що ви купуєте? Як ви розраховуєте, що потрібно закупити, що ні? І чи правда, що на складах зберігаються товари, закладені ще за часів СРСР?
– Номенклатура Держрезерву – це документ під грифом "секретно". Агентство самостійно не формує її. Завдання Держрезерву – звести в єдине потреби всіх. В середині року ми звертаємося до всіх міністерств, органів влади, Збройних сил, ДСНС, СБУ – до всіх: що вам потрібно на наступний рік і скільки? Вони самі для себе визначають свої потреби та надсилають нам. Ми зводимо це в одну таблицю, робимо список, і цей документ передається далі на узгодження в Кабмін.
Я вважаю, що такий механізм формування Держрезерву неефективний. Ми бачимо, до чого він призводить. Кредитна заборгованість системи Держрезерву становить зараз майже 1 млрд грн, а дебетова – 2,5 млрд грн. Як я вже говорив, середній рівень накопичень у державному матеріальному резерві становить 3% від норм накопичення. Для його відновлення необхідна сума в розмірі 30% витрат бюджету на виплату пенсії в 2020 році. Це нереально. Необхідно переглядати номенклатуру. У нас дотепер на складах лежать товари з СРСР. Держрезерв вимагає реформування!
– А можете навести приклад, що з таких уже непотрібних товарів, ще з минулого століття у вас зберігається?
– Вас влаштує протигаз для коней? У нас є. Це все 70-ті роки. Їх заклали за часів Союзу, коли був сформований мобілізаційний резерв, тому що були державні виробництва. І ось вони зберігаються, тому що нікому не потрібні, і їх неможливо реалізувати.
– Чи існує досі мобілізаційний резерв? Пам'ятаю, коли у нас в 2014 році почалася війна, виявилося, що в мобілізаційному резерві практично нічого й не було
– Головне розуміти, що таке мобілізаційний резерв. Для звичайної людини (почасти й у мене було таке уявлення, поки я сюди не зайшов) мобілізаційний резерв пов'язаний із армією. Насправді це те, що пов'язано з виробництвом. Це сировинна база. І здебільшого ці товари були закладені в радянські часи, в 70-80-ті роки. Зараз мобрезерв – це понад 100 позицій номенклатури: дріт, плівки, папір пакувальний – те, що ще може стати в нагоді. Не для прямого використання.
Чи потрібен мобрезерв? Так, але в іншому вигляді. Наприклад, в Україні є великі виробництва, які можуть у себе у виробничому ланцюзі резервувати певний обсяг потрібної сировини або готової продукції, тобто у них на складах повинен існувати, так би мовити, незнижуваний запас. Він не обов'язково має лежати "мертвим вантажем", він може й потрібен бути в обігу, але в разі потреби виробництво зобов'язане надати його в розпорядження держави. Така система дасть змогу оперативно освіжати сировину або продукцію.
– Танки там не стояли?
– Були комплектувальні.
– Гусениці до танків?
– Щось подібне, скажімо так. Те, що зберігається в Держрезерві – це державна таємниця.
– Зараз нас накриває не лише коронавірус, а й економічна криза. Люди скуповують певні продукти, ціни підвищуються. Не виключено, що може виникнути дефіцит деяких продуктів. Держрезерв готовий до того, що доведеться викидувати щось у продаж, рятувати ситуацію? На складах є гречка, борошно, цукор, консерви, рослинна олія?
– Так, у Держрезерві щось ще залишилося, в разі необхідності ми готові віддати. У поточній ситуації я як комірник країни готовий все віддати, але питання в тому, що рішення ухвалюються не мною. Ми вже написали листи в обладміністрації, в Київську міську адміністрацію і вже отримали відповіді від декількох. Комусь потрібне м'ясо, комусь консерви, комусь борошно. Зараз формуємо список, а далі вирішуватиме Кабмін.
– Я пам'ятаю, що коли кілька років тому в Україні була криза з гречкою, то уряд заявляв, що закуповує крупу в Китаї та складає в Держрезерв.
– Напевно, вони кудись в інше місце складали. Тому що в нас немає гречки – у неї короткий термін зберігання як для Держрезерву. Ми повинні закладати товари з терміном зберігання щонайменше два роки. Наприклад, з тієї ж причини у нас на елеваторах зберігається зерно, а не борошно. Безумовно, в разі потреби наше борошномельне підприємство зможе його переробити. Його потужностей може й не вистачити, тоді будемо просити залучати інші підприємства, приватний бізнес.
У Держрезерві є консерви, масло, чай, цукор. До речі, виставили на торги консерви, зайшов подивитися – охочих немає. Це притім, що сьогодні спостерігається дефіцит на ринку.
– Може, просто не знають де можна брати?
– Може. Ми для цього й проводимо аукціони на майданчиках "Prozorro.Продажі". Я вважаю, що однією з функцій Держрезерву повинен стати трейдинг. Це дасть змогу швидко реалізовувати товар. Якщо в продукції термін придатності три роки, навіщо чекати два роки, щоб починати оновлення? Потрібно її закласти, а через півроку вже здійснювати ротацію. Заробляти на торгових операціях, зробити резерв ефективним.
– Що для цього потрібно – рішення Кабміну, парламенту?
– Однозначно, одного рішення Кабміну мало. Це ціла низка дій, зокрема зміни в законодавстві. Крім аудиту та інвентаризації підприємств, ми розробляємо стратегію розвитку Державного агентства резерву України. Уже є концепція. Готові були презентувати її міністру розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а потім на засіданні Кабміну, але зараз складна ситуація в країні, ми всі боремося з коронавірусом, тому потрібно поки загасити цю пожежу. Але ми ухвалили рішення не стояти на місці й поетапно запустили план реформування агентства.
– США та інші країни теж створюють стратегічні запаси. Чи відомо вам як працює така система хоча б у наших найближчих сусідів – Польщі, Чехії? Чи є чого нам повчитися?
– Працюючи над стратегією, ми проаналізували досвід понад 20 країн. Єдиної формули, як зробити резерв ефективним, немає. Кожна держава формує його під свою мету та потреби, залежно від геополітичного становища, рівня розвиненості економіки, виробництва. Де країна більш мілітаризована, то там у Держрезерві зберігаються і патрони, і танки.
Так, мобілізаційний резерв є в сусідніх пострадянських країнах, як-от у Чехії, а Литва, Німеччина й Польща давно від нього відмовилися. Фінляндія, крім продуктів харчування, електроенергії та палива, зберігає "медицину", а також векселі, облігації, золото, валюту. Водночас Держрезерв у Китаї, Німеччині, Литві частково фінансується приватним бізнесом.
Реформування Держрезерву – це багатоетапний план дій: зміни законодавства, зміна тієї ж номенклатури, яка повинна бути сучасна та ефективна. Наприклад, коли почався коронавірус тільки в Китаї, до нас звернулося Міністерство закордонних справ України: "Можете надати допомогу Китаю, їм потрібні респіратори FPP2, FPP3, костюми хімзахисту певного стандарту, окуляри, рукавички". А ми розуміємо, що в нас звичайні медичні маски, які не відповідають європейським і світовим стандартам, також вимогам сучасних реалій. І розуміємо, що ми б і раді допомогти, але всього цього в нас немає. Тому треба змінювати номенклатуру в Держрезерві, узгоджувати її зі світовими стандартами, щоб і нам могли допомогти, і ми теж могли допомогти.