Простий єврейський геній: як бунтар Сергій Брін став мільярдером

У травні 2000 року на церемонії Webby Award, аналога премії Оскар в інтернеті, Сергій Брін сказав прості слова, які можна порівняти, мабуть, за масштабом подальших подій з фразою Юрія Гагаріна "Поїхали!".

Відео дня

Подробиці життя Бріна публікує портал jewish.ru.

Тримаючи в руках нагороду "Народний вибір" в номінації технічних досягнень, він скаже лише: "Ми любимо вас, користувачі Google!" – і вже через місяць Google офіційно стане найбільшим пошуковим сервером в світі, проіндексувавши мільярд сторінок. А коли в 2004 році акції Google з'являться на біржі, особистий статок Сергія Бріна за темпами зростання доходів випередить засновників корпорації Microsoft Білла Гейтса і Пола Аллена.

Читайте: Цукерберг, Мильнер и Брин пожертвуют науке свои миллионы

Сьогодні він знаходиться в першій двадцятці найбагатших людей світу. Він став президентом нового холдингу Alphabet, в якому вже всесвітньо популярний заснований ним Google лише одне з багатьох дочірніх підприємств. Сам він упевнений: досягти всього цього до 42 років йому допомогли принципи, закладені з самого дитинства – йти постійно вперед, не зупинятися на досягнутому, ставати тільки краще.

Сім років тому Сергій Брін був в Ізраїлі з довгим візитом в честь 60-річчя створення єврейської держави. Він був неговіркий і серйозний в своїх дорогих костюмах на офіційних зустрічах з ізраїльськими політиками, розслабився тільки тоді, коли, переодягнувшись в джинси і кросівки, приїхав в одну з ізраїльських шкіл. "Мої батьки – звичайні російські євреї, – так почав Брін свою промову. – Мій батько – викладач математики, і у нього є певний підхід до навчання. Він простий. Ось мені сказали, що ваша школа недавно отримала сім з десяти нагород на математичному конкурсі шкіл Ізраїлю. Так ось, мій батько в таких випадках каже: як щодо інших трьох?". "Як щодо інших трьох?" – саме це питання, очевидно, постійно задається Бріном самому собі, і можна вважати одним з пояснень його приголомшливого успіху.

Обоє батьків Сергія Бріна – випускники механіко-математичного факультету МДУ. Михайло Ізраїлевич Брін – колишній науковий співробітник Науково-дослідного економічного інституту при Держплані СРСР, кандидат фізико-математичних наук, став в Америці почесним професором Мерілендського університету. Мама, Євгенія – в минулому науковий співробітник в Інституті нафти і газу, потім фахівець з кліматології NASA, автор багатьох праць з метеорології директор благодійної організації ХІАС. Бабуся і дідусь Сергія також пов'язані з наукою і широко відомі. Деякі дослідники його біографії доходять і до прабабусі – Рахілі Ізраілевна Кацин, яка народилася в 1886 році. До 1914 року вона жила в Німеччині, потім була інтернована в США, де вступила в компартію США. В університеті Чикаго навчалася на мікробіолога, а в 1921 році відправилася в Росію, бажаючи будувати нове, світле соціалістичне майбутнє. У 1938 році вона була призначена директором Московського бактеріологічного інституту, але незабаром арештована і засуджена до восьми років в'язниці за діяльність, "підриває основи комуністичного суспільства". Після дострокового звільнення в 1941 році вона всю війну пропрацювала в польовому госпіталі, а потім, до кінця свого життя – в простій поліклініці.

Її розповіді про Америку початку XX століття зародять і в її онуків думку про те, що можна теж спробувати. І ось, в кінці 70-х років з невеликої квартирки в звичайній п'ятиповерхівці в центрі Москви Михайло і Євгенія Брін разом з шестирічним Сергієм переїжджають в будинок в Меріленді. Єврейська комуна допомогла їм придбати старий Ford, влаштувала Сергія в початкову школу при місцевій синагозі. Пізніше Сергій зізнається, що ухил в історію єврейського народу був йому тоді зовсім нецікавий. Він змінить свою думку досить скоро: в 11 років батьки звозять його до Ізраїлю, і він стане готуватися до ритуалу бар міцва. Правда, в останній момент він від иудаїстської посвяти все-таки відмовиться, але думки про національну самосвідомість збереже. "Я завжди відчував себе якоюсь меншістю, – зізнався одного разу Сергій. – Думаю, що це частково наслідок того, що я єврей. Втім, саме це почуття подарувало мені усвідомлення, що і не потрібно бути частиною натовпу, потрібно постійно зберігати свою незалежність, прагнути до бунту ".

Про його бунтарство говорили батькам в школі, яку Сергій закінчив блискуче, в університеті в Меріленді, де він достроково, за три роки став бакалавром за фахом "Математика і комп'ютерні системи", і навіть в Стенфордському університеті, де Брін прославився своєю звичкою вриватися заради цікавих розмов в кабінети професорів. "Зухвалий молодик. Але такий розумний, що йому все сходить з рук", – постійно говорив один з професорів.

Саме в Стенфордському університеті Брін знайомиться зі своїм майбутнім партнером Ларрі Пейджем.

"Ларрі задіяний майже у всіх сферах мого життя, – говорив якось Брін. – Але перш за все, він мій найкращий і перший друг". Втім, як воно зазвичай і буває, спочатку майбутні друзі не сподобалися один одному: постійно сперечалися і лаялися. Зате коли разом прийшли до ідеї створення пошукової машини для університету, зблизилися, випробували її в 1996 році на сайті google.stanford.edu і здивувалися результатам. Запити росли без будь-якої реклами, просто завдяки "сарафанне радіо": задоволені користувачі їх сервісу розповідали про сайт знайомим, друзям і друзям друзів. Вже у вересні 1997 року був зареєстрований домен google.com, а рівно через рік і сама компанія. Обробляючи на той час вже десятки тисяч запитів, Google переїжджає з аудиторії університету в кімнату студентського містечка, а пізніше орендує гараж в будинку сестри майбутньої дружини Сергія. Пізніше цей будинок в Менло-Парку, де в орендованому разом з кімнатою гаражі розташовувався Google, стане пам'яткою, і компанія придбає його у власність.

Читайте: Сергій Брін: свободі інтернету загрожує найбільша небезпека

До слова сказати, Брін довів наявну в Америці "теорію" того, що гараж – невід'ємною ознакою подальшої успішності початківців високотехнологічних компаній, адже до Бріна основи своєї компанії в орендованому гаражі також закладали Білл Хьюлетт і Дейв Паккард, та й перший Apple Стіва Джобса теж був зібраний в гаражі. Ось так, почавши "гаражне виробництво" маловідомого Google в 1997 році, університетські друзі збудували одну з найбільш передових технологічних компаній. "Бути не як усі" і "Не бути злом" – ось два основних девізу Бріна, які допомагають йому день у день приймати важливі рішення, розвивати компанію, працювати в яку мріють мільйони, залишаючись при цьому звичайним хлопцем, що живе в трикімнатній квартирі в Америці і абсолютно спокійно відносяться до грошей.

"Я вчився на курсах циркової акробатики, і в один з перших днів навчання зчепився в запеклому суперечці з якимось молодим хлопцем, – розповідає один звичайний американець. – Ми сперечалися про достоїнства Android проти iPhone. Тільки потім, набагато пізніше я з подивом дізнався , що це був Сергій Брін. Але ж ми з ним, подружившись за час суперечки, після занять стрибали через паркани і пролізали під потягами на залізничних коліях, тому що так було коротше. Ніколи б не подумав, що так себе може вести один з найбагатших людей Америки ".

Інший американський підприємець розповідав, що одного разу вперше опинився в Сан-Франциско, де йому в якийсь момент необхідно було терміново організувати бізнес-зустріч. Смартфонів тоді ще не було, тому він і гадки не мав, як і де це зробити в незнайомому місті. На кону стояв весь його бізнес, коли на допомогу прийшло повідомлення від Google, підказати відмінний ресторан неподалік. Підходячи до ресторану, який опинився за рогом, він лицем до лиця зіткнувся з Бріном і вилив на нього такий рясний потік подяк – за врятовану бізнес-зустріч і за прекрасний смс-сервіс, – що це зайняло у нього добрих десять хвилин. Сергій Брін весь цей час чемно слухав, усміхався і лише в кінці сказав: "Я дуже радий, що вам подобається". Як з'ясувалося пізніше, рівно на десять хвилин і рівно в цьому ресторані затрималася презентація Google, на якій присутні високопоставлені гості терпляче очікували Бріна, що приділив ці десять хвилин простому незнайомцеві.

Є навіть подяка на адресу Бріна за подароване сімейне щастя. Людина, який збирався зробити пропозицію своїй дівчині, за кілька миттєвостей до оголошення хвилюючого питання "ти вийдеш за мене?" випадково зустрівся з Бріном, що йде по вулиці. Сергій відповів йому взаємним вітанням і рукостисканням, пройшовши далі. На питання нареченої, хто це, наречений відповів: "Це Сергій Брін, Далай-лама для мене!" Наречена була прихильницею буддизму, жарти не оцінила, вечір був зіпсований, пропозиція руки і серця не вдалася. "І добре! – пише схвильований американець Брину. – Тепер я щасливий у шлюбі із зовсім іншою обраницею!"

Читайте: Сергей Брин – один из основателей Google

І це далеко не повний перелік історій про випадкові зустрічі з Бріном, якими діляться люди в інтернеті, захоплюючись їм. Звичайно, ці історії ніколи не вплинуть ні на акції його компанії, ні на місце в списку Forbes. Але це щось більше. Це посил мільярда користувачів на його промову з п'яти слів у 2000 році: "І ми любимо тебе, Google!" Такий ось він, має мільярдні доходи, але не хизується ні ними, ні своїми новаторськими досягненнями. Вірить, що головна його мета і відкриття життя ще попереду, і нестримно до них прагне. Одним словом – простий єврейський геній.