Блог | Пророчий вірш 1967 року про Київ

55 років тому, 1967 р., молодий київський поет Льоня Кисельов перейшов на українську і написав цей вірш - можна сказати, закенселив рос. культуру з саме модним тоді Окуджавою і "всім хорошим" задовго до того, як це стало трендом.

(Я пам'ятаю, як тоді ж, у кінці 1960-х, тато гуляв зі мною-маленькою за руку в Софійському скверику і натхненно декламував мені вголос: "Додому час! До міста всіх кохань!" - так у мене в пам'яті ці рядки й відклались - з окличниками...)

А сьогодні, після їхнього нічного "привітання з Днем Києва", згадала: "і не відчую ні жалю, ні болю..." - і подумала: ні, ні за чим уже там не шкода - навіть до долі "Трійці" Рубльова, як не дивно, байдужісінько (а вони її таки загепають!) - надто багато безцінного вони понищили в цьому світі, щоб відчувати хоч щось, крім геть беземоційного "ну так, все логічно, туди й дорога", коли вони переходять до самознищення.

Пророчий виявивсь у Льоні вірш. Київський. Весняний:

Зелені леза юної трави

Очистять душу, стешуть білу льолю...

...З святом Тебе, моє Вічне Місто Всіх Кохань - мій Єрусалиме Незруйнованого Храму!

А у вас які вірші про Київ улюблені? Діліться!

--------------

Леонід КИСЕЛЬОВ

ДОДОМУ

Шкода Москви. Вже наче відійшов

Від сподівань і пристрастей Арбату

І паху бурштинової гербати

У мареві тих марень, тих розмов.

Додому час. До міста всіх кохань,

Де тополеві вранішні тумани,

Де сірий тулуб вершника Богдана

На золотому тлі Софійських бань.

Літак аж ніби крилами змахнув,

Натруджений двигун тамує стогін.

Невже мені лишиться тільки спомин

Від тих берез у весну крижану?

Зелені леза юної трави

Очистять душу, стешуть білу льолю, -

І не відчую ні жалю, ні болю,

А тільки так, смутне: шкода Москви.

1967