Блог | Польща-Ізраїль-Росія: як Україні не бути цапом відбувайлом в історичних суперечках
Геополітика памʼяті.
Між Польщею та Ізраїлем точаться постійні гарячі суперечки про минуле, в першу чергу про Другу світову війну.
Не менш завзяті, як між Польщею і Росією на цю ж тему.
Остання теж дуже часто не погоджується з Ізраїлем.
Найкраще спільну мову щодо минулого усі три країни знаходять, якщо йдеться про українську історію.
Тоді вони часто звучать в унісон, чи навіть в один голос, словами совєтської пропаганди про українців-нацистських колаборантів.
Кожна з країн вбачає власну користь із цих звинувачень. Для Ізраїля — це нагода нагадати світові про страшну трагедію Голокосту. Для Польщі — можливість перекинути звинувачення у знищенні євреїв на українців. Для Росії - ще одна можливість розповісти світові про "українських нацистів" в минулому і сьогодні.
Іноді цей трикутник доповнює Німеччина. Держава, яка прагне відігравати ключову роль в сучасному європейському оркестрі. Але важка памʼять про злочини нацистів у минулому може перешкоджати цьому. Тому Німеччина зацікавлена розділити відповідальність за ці злочини, підтримуючи тезу про масову участь у них місцевого (польського, литовського, українського) населення.
Тому, якщо Україна не буде свідчити про роль і місце українців у Другій світовій війні, не займе позицію задля пояснення власного історичного досвіду, то залишатиметься зручним цапом відбувайлом для інших.
