Побили, натягнули шапку на голову та забрали: у Бучі знайшли ще одного закатованого росіянами мешканця

Лише за пів року в лісі на Київщині знайшли ще одне поховання закатованих росіянами українців. Серед них опинився і 47-річний мешканець Бучі Олексій Побігай. 13 березня російські військові під час облави на одній із вулиць містечка схопили Олексія та відвезли із собою. Пів року рідні та друзі шукали його, сподівалися, що він живий. Проте дива не сталося.

Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.

Був волонтером і працював у кафе

До війни Олексій Побігай працював у рідній Бучі у Київській області. Останнім часом він відкрив своє невелике кафе просто у дворі власного будинку. Тут він продавав каву, чай, солодощі учням сусідньої школи.

Ще здавав у найм кілька кімнат на території своєї ділянки.

"Взагалі Олексій багато років працював у ресторанному бізнесі. Був барменом, закінчив курси і став сомельє. А потім уже відкрив своє кафе біля будинку", – розповідає про нього його двоюрідний брат Денис.

До повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Олексій був волонтером, допомагав українським військовим.

Розвозив хліб сусідам

24 лютого застало Олексія у Бучі. Тоді він вступив до місцевої ТрО, разом із товаришами охороняв супермаркет "Новус" під Києвом. Він уже не працював, мешканці заходили туди та брали продукти, бо довкола все було закрито. Добровольці охороняли будівлю, щоб її не зруйнували.

Саме там 1 березня в Олексія один із телеканалів узяв коротке інтерв'ю. Тоді там пройшли бої – і було розбито колону Росгвардії. Олексій розповідав, що вже п'ять днів не спить від вибухів. Це було останнє відео, на якому можна побачити його живим.

"Олексій залишився в Бучі. Ми з ним зідзвонювалися, іноді це вдавалося. Він розповідав, що там працює один невеликий кондитерський цех, де випікають хліб. Він розвозить його сусідам, людям похилого віку, яким важко ходити. Ще в нього жили квартиранти, яким він здавав кімнати. 3 березня двоє з них, один був військовим, пішли кудись у Бучу й більше не повернулися, родичі їх шукали, але так і не знайшли. Також у нього жили ще дві дівчини, одна мала дитину, Олексій допоміг їм вибратися з Бучі. Він розповідав, що вони ховаються в підвалі, навколо чути вибухи, відчувалося, що він хвилювався", – каже брат.

Виламували двері та вибивали вікна

Востаннє Олексія Побігая в Бучі бачили живим 13 березня. Ще вранці він зідзвонювався з дівчиною, вона просила його виїхати звідти. Але сказав, що залишиться тут, оскільки більше нема кому розвозити хліб літнім сусідам.

А вдень близько першої години дня на вулицю приїхало кілька бронемашин росіян. Самого Олексія вдома не було – разом зі знайомим Славиком вони кудись пішли. Військові почали прочісувати всі сусідні будинки. Зламували ворота, двері, вибивали вікна.

"Старих сусідів вигнали на вулицю, поставили обличчям до стінки. Вони шукали там якийсь хостел. Зайшли і до будинку Олексія. Винесли звідти броник, каску, знайшли там металошукач. Він любив працювати з ним. Неподалік Бучі колись років 100 тому була багата садиба. Він усе там шукав монети, скарби. Металошукач солдати розбили", – каже Денис.

Олексій із другом повернулися, зайшли у двір з іншого боку, через отвір в огорожі. Вони не чули, що у дворі орудують загарбники. Їх одразу схопили, побили. Їм натягли шапки на голову та вивели надвір.

Можливо, саме його й шукали окупанти. На вулиці вони зустріли сусідку, зняли з голови Олексія шапку та запитали жінку, чи знає вона його? Та чи то з переляку, чи ще від чого, сказала, що ні. Їх посадили в машини та відвезли. З того часу живими їх ніхто не бачив.

Впізнали за металевою пластиною

Про те, що Олексія забрали росіяни, сусіди повідомили його дядька та двоюрідного брата Дениса. Вони намагалися знайти хоч якісь сліди зниклого родича.

"Я опитував сусідів. Кожен розповідав своє. Але з усього я склав хоч якусь картину події. Ми дуже сподівалися, що Льоша живий, у полоні. Пам'ятаю, в якийсь момент із полону звільнили багато цивільних людей. Вони перебували на території Білорусі, Росії. Тому в нас була надія, що він десь там", – згадує брат.

Якось в одному Telegram каналі, де українці шукають своїх зниклих рідних, Денис натрапив на фото загиблої людини. Хтось із знайомих сказав, що він дуже схожий на Олексія. Денис з'їздив у морг.

"Риси на фото були схожі, але у брата колись була зламана щелепа, він переніс операцію – і там стояла металева скоба. Лікар перевірив – нічого такого у тієї загиблої людини не було. Ми продовжували пошуки, час ішов. І тут у вересні в лісі знайшли ще одне поховання загиблих. Я переглядав відео – й інтуїція мені підказувала, що це брат. Бентежило тільки те, що другий загиблий, який був похований із ним, не був схожий на того Славика. Він був високий і у військовій формі", – продовжує Денис.

Він поїхав у поліцію. Там запитали прізвище та підтвердили – так, це Олексій Побігай, при ньому були документи. Зійшлися й прикмети – металева пластина після операції. Зуби, які колись вставляв Олексій, вибили російські кати.

Разом із тілом знайшли й окуляри. Щоправда, раніше Олексій носив зовсім іншу оправу. Але один із друзів, який бачив загиблого в дні окупації в Бучі, підтвердив – він носив уже ці окуляри. Саме вони були на ньому, коли він давав короткий коментар на останньому у своєму житті відео.

Олексія поховали 19 вересня у рідній Бучі.