Найбільше на Донеччині: Опендатабот назвав кількість церков УПЦ МП в Україні. Карта
Протягом повномасштабної війни їх кількість зменшилася лише на 685 громад
Тетяна Вовк вісім років тому переїхала з Донецька до Маріуполя, рятуючись від війни. Цьогоріч довелося вдруге зустріти війну: родина провела страшний місяць у місті, яке ворог методично знищував разом із людьми.
Вона дуже не хотіла вірити у початок війни, тим більше вдруге. Але це сталося. 24 лютого родина з восьмирічним сином та восьмимісячною донькою перебралася до центру міста, де мешкали їхні батьки. Дорогою заправили машину: досвід… Вже за тиждень у Маріуполі почалися проблеми з їжею. Молодша донечка перебувала на штучному вигодовуванні, тож одного дня Тетяна вийшла під обстріли, щоби знайти молочну суміш.
"Напевно, вперше з 2014 року я відчула звірячий страх. Я йду, тиша... і методично гупають авіабомби. Всередині все холоне", — згадує вона.
Після восьмого березня настав колапс. Воду більше не привозили, їжі не було, а Маріуполь вже палав. Чоловікам вдалося десь знайти макарони, муку і дитячу кашу. На цих продуктах родина протрималася до 30 березня.
Дві події за цей час Тетяна згадує як найстрашніші. Перша з них – це момент, коли довелося написати бейджі з контактами на випадок власної загибелі та віддати їх синові, пояснивши, що так може статися. Але найтяжчим вона вважає день, коли зовсім поруч влучив снаряд.
"Вороги, мабуть, не їли й не спали, вони нас били, били, били. Вже була така думка — аби разом всім померти, щоб цього вже не відбувалося", — розповідає Тетяна.
Від ударної хвилі їхній будинок нібито склався та розвернувся, як надувний. Вилетіли вікна, двері, родина опинилася під масою бруду. Тетяна кричала родичам: "Ви живі?" А у відповідь — тиша. Здавалося, що вона сама померла. Але обійшлося, почула: "Живі!" Аж потім побачила свого восьмирічного сина. Живого, але дуже наляканого.
"Син знімає шапку — і він повністю сивий. У вісім років! І це на все життя. Він питає: „Що таке?", а я відповідаю: „Все добре, синочок, ти у мене такий красивий!"", — зі сльозами на очах згадує жінка.
Родині вдалося вирватися з міста та дістатися безпеки, проїхавши 25 російських блокпостів. Коли побачили наших військових — плакали усі... Тетяна упевнена, що війна закінчиться перемогою і по всьому кордону майорітимуть українські прапори. Вона вірить, що повернеться. Спочатку у Маріуполь, який вже став її домом, а потім — у вільний Донецьк. Дивіться та слухайте її історію за посиланням bit.ly/3QKTStu.
Свою історію Тетяна довірила Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова — це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 30 000 історій.
Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так: — напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися; — скористайтеся чат-ботом @civilvoicesmuseum_bot у Telegram; — відвідайте портал Музею (https://civilvoicesmuseum.org/) та натисніть "Розповісти історію" праворуч зверху; — зателефонуйте на безплатну гарячу лінію 0 (800) 509 001.
Ми в Telegram! Підписуйся! Читай тільки найкраще!
Протягом повномасштабної війни їх кількість зменшилася лише на 685 громад
Катастрофічні події на полі бою небезпечніші для Путіна, аніж втрата національних околиць РФ
Росія не має достатньо сил, щоб здійснити серйозний наступ до 9 травня
Скорпіони отримають несподівані прибутки, а Терези втілять давні мрії