Блог | Підвищення цін "Укрзалізницею" не принесе добробуту

Підвищення цін монополістом добробуту країні не принесе

Відео дня

Днями був на одному з телеканалів, де мені довелось дискутувати з членом Ради Національного банку щодо монетарної політики Нацбанку.

Я вже безліч разів пояснював, що політика “таргетування інфляції”, яку намагається реалізовувати Нацбанк, не може вирішити проблему неконтрольованих стрибків інфляції, які мають немонетарну природу. Намагатись монетарними методами боротися з інфляцією, яка не має монетарної природи, не тільки неефективно, але відверто шкідливо. В умовах сировинної економіки, повсюдного монополізму, значного впливу уряду на визначення тарифів на товари та послуги, спроба за допомогою підвищення облікової ставки загнати рівень інфляції у певний коридор жодним чином неспроможна зупинити зростання цін, натомість лише вбиває переробні галузі економіки.

У зв'язку з цим показовою є ситуація з нашим загальнонаціональним монополістом "Укрзалізниці". Розмови про реформування цього вкрай неефективного, непрозорого, вкрай корумпованого монстру вже остаточно стихли.

Але натомість він практично щороку лобіює суттєве підвищення тарифів на вантажні перевезення. Зараз у Міністерстві інфраструктури України розглядається проект наказу, згідно якого планується дуже значне підвищення тарифів на перевезення в межах України порожніх вагонів з-під вантажів 1-го класу і щебеню (+95%) та 2-го класу (+28%), а це - левова частина вантажної бази "Укрзалізниці" (біля 92%, або десь 23 млн. тонн/міс.). Щоправда заплановано і зниження - мінус 25% на тарифи на перевезення порожніх вагонів з-під вантажів 3-го тарифного класу, але на них припадає лише 8% вантажної бази "Укрзалізниці" (2 млн. тонн/міс.).

За розрахунками сукупні витрати українських підприємств на залізничні вантажоперевезення зростуть на 11%, або на 440 млн. грн./міс. В розрахунку на рік витрати збільшаться на 5,3 млрд. грн.

Причому будь-яке підвищення тарифів монополістами породжує ланцюг проблем.

З одного боку, зростають витрати виробників, які змушені перекладати свої витрати на споживачів своєї продукції. Що розкручує маховик інфляції спочатку в промисловості, а потім перекладається на споживчу інфляцію.

З другого — підвищення тарифів монополістами призводить до того, що товари, які виробляються споживачами товарів та послуг монополістів, стають дорожчими, а тому менш конкурентоспроможними, як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. А це у свою чергу призводить до того, що товари та послуги монополістів починають менше купувати. Що породжує зниження доходів монополіста і відповідно його збитковість на тлі його значних умовно-постійних витрат. І після того все починається спочатку — монополіст вимагає нового підвищення цін та тарифів на свої товари та послуги.

Читайте: Ціну на газ слід підняти

Саме такий розвиток подій прослідковується внаслідок підвищення тарифів у 2017-2017 роках. У металургів впала конкурентність їхньої продукції на зовнішніх ринках, що призвело до того, що вони менше експортували залізорудної сировини та готової продукції, а це в свою чергу призвело до того, що Україна в 2017 році знизила обсяги експорту залізорудної сировини в Китай на 3 млн тонн (до 11,8 млн тонн).

Через втрату цінової конкурентоздатності на ринках країн Близького Сходу, Південної Азії та ЄС у 2017 році Україна також знизила на 3,1 млн тонн експорт металопрокату (до 14,6 млн тонн).

Втрата експортних ринків напряму вплинула на видобуток. Так, виробництво металопрокату в Україні в 2017 році знизилося на 3 млн тонн (-14%). Виробництво залізорудної сировини, через зниження виплавки сталі і зменшення експорту руди в Китай, зменшилося на 5 млн тонн.

Внаслідок зменшення виробництва залізорудної сировини та металопрокату, "Укрзалізниця" в 2017 році втратила перевезення щонайменше 15 млн тонн вантажів. Зрозуміло, що це призвело до зменшення доходів та прибутку Укрзалізниці.

Схожою є ситуація стосунків Укрзалізниці з аграріями. Підвищення тарифів та неефективна діяльність залізничників призводить до того, що замість перевезення зернових залізницею, аграрії активно нарощують транспортування їх автопотягами. Крім того, що це неефективно та зменшує прибутки аграріїв, ми бачимо як нищаться наші автомагістралі перевантаженими автопотягами.

У разі ухвалення рішення про чергове значне підвищення тарифів на залізничні перевезення, витрати в розрахунку на тонну перевезеного "Укрзалізницею" вантажу в середньому зростуть на 18 грн/тонну. Якщо брати основні вантажі, то для піску і щебеню зростання витрат прогнозується на рівні 25 грн/тонну, вугілля – 27 грн/тонну і залізної руди – 30 грн/тонну.

Якщо дивитись на загальну структуру вантажоперевезень (внутрішні+експорт+імпорт), то на ці вантажі припадає до 65%.

З розрахунку на рік додаткові витрати на перевезення піску і щебеню прогнозуються десь 1,6 млрд грн/рік, вугілля – 1,6 млрд грн/рік, залізної руди – 1,9 млрд грн/рік.

Тобто окрім металургів це доволі суттєво вдарить по будівничій галузі. Будівельники будуть змушені витрати на будівництво споруд та доріг перекласти на кінцевих споживачів — а це значить більші ціна на житло та більші бюджетні витрати на будівництво об'єктів дорожньої інфраструктури.

Так і розкручується маховик інфляції монополістами, на який жодним чином Нацбанк вплинути не може.

При цьому слід зазначити, що вантажоперевезення "Укрзалізниці" у 2017-2018 роках цілком рентабельні — десь на рівні 23-33%.

Збитковими є пасажирські перевезення, які "Укрзалізниця" субсидує за рахунок вантажних перевезень.

Але проблема перехресного субсидування не може бути розв'язана шляхом підвищення тарифів для пасажирських перевезень. Це лише збільшує перевезення мікроавтобусами, що у це свою чергу призводить до збільшення жахливих трагедій на дорогах.

Очевидно, що підвищення тарифів на вантажні та пасажирські перевезення неефективно без кардинальної реформи та демонополізації Укрзалізниці.

Саме демонополізація зможе ліквідувати корупцію у цій галузі, кардинально збільшить ефективність та стимулюватиме багатомільярдні приватні інвестиції.

Постійні підвищення тарифів залізничної галузі є тим, що робить невигідним реформування. У таких умовах залишаються надто багато зацікавлених у збережені нереформованої сфери, яка є потужним стимулятором корупції та постійного зростання цін.

P.S. Як завжди, прохання не тільки лайкати, але і поширювати.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...