Під Мар'їнкою загинув 18-річний саксофоніст із Полтави: що відомо про військового
Під Мар'їнкою Донецької області загинув юний саксофоніст Максим Краснокутський із Полтави. Йому було лише 18 років. Максим у перші дні повномасштабної війни вирушив у військкомат і записався у добровольці. У хлопця залишилися батьки, молодший брат і дівчина, яку він дуже любив.
Докладніше про це читайте у матеріалі OBOZREVATEL.
"Шефе, я пішов у військкомат"
Про те, що збирається йти у військкомат, 18-річний Максим Краснокутський написав своєму викладачеві Полтавського коледжу мистецтв Єлізару Пащенку. "Шефе, я пішов у військкомат, про це ніхто не знає. Я пішов добровольцем", – таке повідомлення отримав викладач.
"Спочатку я впав у ступор, мені знадобилося хвилин 15, щоб усвідомити це. Я набрав тітку Максима, вона викладає в нас у коледжі, і сказав їй, що так і так, Максим у військкоматі. Потім подзвонив йому і кажу: "Вибач, хоч це і секрет, але я повинен був передати це твоїм батькам". Він сказав, що все гаразд, йому вже дзвонили", – згадує Пащенко.
Так почалося воєнне життя 18-річного студента коледжу мистецтв, саксофоніста Максима Краснокутського. Про те, де перебуває, він повідомляв свого викладача, просив нікому не говорити, повідомлення в Telegram стирав. Але завжди запевняв, що все гаразд. Він будував плани на майбутнє, говорив, що після того, як настане мир, вони обов'язково створять квартет саксофоністів, який планували вже давно.
Максим хотів після закінчення коледжу вступити до Дніпропетровської консерваторії. Він мав уже вступати цього літа, але війна зламала всі плани.
Спочатку Максим перебував на полігоні у Львівській області, потім у Чернігівській, а потім їх відправили до Донецької області, там, де досі йдуть найгарячіші бої.
Пащенко згадує, що востаннє вони переписувалися у середині липня. "Тоді одна з наших учениць відзначала день народження, вона почала стрим, куди підключилися випускники різних років і вітали її. Я теж підключився і привітав. Там був і Максим, потім він написав, що радий був почути мене. Я відповів, що радий йому. Це було наше останнє листування", – каже викладач.
Був дуже вимогливий до себе
Багато з тих, хто знав юного музиканта Максима Краснокутського, кажуть, що хлопець подавав великі надії.
"До мене Максима привів мій колишній учень Артем Опашнян. Він викладав у музичній школі, де й навчався Максим. Із першого дня в моєму класі Максим опинився у своєму середовищі. Я змушую своїх учнів багато працювати, навантаження було розумове, інтелектуальне. Пам'ятаю, після першого локдауну я його не впізнав, настільки він змінився. Він із хлопчика перетворився на молодого чоловіка, підтягнувся фізично, розумово і дуже прогресував у заняттях на саксофоні", – розповідає Пащенко.
Максим займався дуже багато. Часом викладачеві доводилося виганяти його з класу, просити не давати йому в руки саксофон, поки він не пообідає. Хлопець був дуже вимогливим і самокритичним.
Він дуже непокоївся, якщо йому щось не вдавалося. Викладачеві іноді доводилося сідати поряд із ним і розмовляти, пояснювати, що все насправді не так погано, як йому здається.
Після першого курсу коледжу Максим потрапив до муніципального духового оркестру "Полтава". Причому опинився в групі саксофонів свого колишнього викладача Артема Опашняна.
"Я жодного разу не бачив його без навушників. Він мав такі великі навушники, і там постійно працював метроном. Це невід'ємна частина занять. І ось він постійно ходив і займався", – каже Пащенко.
Свій останній концерт Максим зіграв у грудні минулого року. Тоді всі вийшли з локдауну – і в коледжі організували концерт, Максим грав соло на саксофоні. Інструмент йому купили батьки незадовго до того, вони збирали гроші на нього.
У Максима залишилася дівчина, Тома, вона теж музикантка, навчається у консерваторії у Дніпрі, куди збирався вступати і Максим. Для молодих людей це було кохання з першого погляду, вони буквально світилися від щастя.
Загинув Максим 28 липня під Мар'їнкою. Рідним про смерть сина повідомили вже 1 серпня, а прощалися з ним 5 серпня. Церемонія відбулася на площі перед Свято-Успенським собором у Полтаві. Проводили Максима оплесками, як і належить музикантам.