Блог | Переломний серпень: Україна наближається до найскладнішого етапу війни
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
В контексті останніх дискусій про межі дозволеності, про непідготовленість до російських ударів, про несинхронну асинхронність, хочу звернути увагу не на якість самих дискусій, а можливі причини їх виникнення.
Кінець літа вже не вперше в історії цієї війни стає черговим переломним моментом у війні, яку розвʼязує росія проти України.
Кінець літа 2023 запамʼятався значно глибшою ямою, до якої ми як суспільство виявились не готові. Під каток осуду потрапляли усі – від окремо взятих людей до великих організацій. Широко розрекламований контрнаступ України закінчився фактичним підривом мобілізаційної кампанії. Бо стало публічно відомо, що в українських Силах оборони, поруч із порядними і достойними, достобіса командирів, що можуть вести розміновувати мінні поля піхотою і ніколи не нести за це жодного покарання. Це стало чи не першою першою серйозною тріщиною в довірі між суспільством та армійською бюрократією, яка й призвела до кризи рекрутингу.
Кінець літа 2026 – це закриття нашого вікна можливостей, яке відкрилося з ударами по НПЗ, знищенням ворожих вантажних суден в промислових масштабах, частковим перекриттям логістики до Криму, знищенням складів WildBerries, масштабуванням наших успішних операцій тощо. Ми довели, що здатні вести ефективну асиметричну війну на ворожій території, переносячи ціну агресії в їхні глибокі тили.
Слід зрозуміти, що знищення складів Епіцентру, Нової Пошти, Розетки та інших – це ніякі не відповіді на наші підриви їх складів, це швидкість у вікні діпстрайкових можливостей за їхню спритність встрибування у вікно масштабування балістики.
Росіяни не вирізали людей у Бучі через те, що Мазепа з Карлом 12 вирізав росіян під Полтавою. Росіяни не почали повномасштабну війну, бо боялися, що українці почнуть бомбити їхні НПЗ. Росіяни не почали підривати наші склади і заправки у відповідь на те, що ми підривали їхні склади. Росіяни зупинили зараз вкотре зерновий коридор не тому, що ми підірвали їхні транспортні спроможності на морі.
Росіяни це завжди робили, роблять і будуть робити, поки існує росія як імперський конструкт. Усім, хто думає інакше прошу відповісти на питання: 17 липня 2013 року, коли в Україні президентом був Янукович, начебто ніякої російської агресії проти нас ще не існувало, але росія потопила та розстріляла українське судно з п'ятьма рибалками на борту в Азовському морі (липень 2013). Єдиний рибалка-свідок, що вижив і завдяки якому ми про це знаємо – Олександр Федорович.
У відповідь на які розстріли російських рибалок відбувався цей розстріл українських цивільних?
Так, росіяни вчаться і швидко масштабують наш досвід. Але Україна не може не бити по ворожих спроможностях, боячись, що росіяни перехоплять нашу стратегію. Україна не може не топити росіян у морі, не може не бити по НПЗ, боячись підриву цивільних заправок і так далі.
Ми близькі до перехоплення ініціативи росіянами. Ми близькі до зупинки великих складів і переформатування та диверсифікації усієї логістики всередині країни. Ми близькі до дуже важкої зими, до якої в тому числі через цейтнот, обумовлений постійною зміною управлінської ланки та ручним керуванням, ми не встигнемо підготуватися достатньо. Замість розбудови стійких децентралізованих систем та інституцій, ми продовжуємо гасити пожежі та мікроменеджити.
Ми втомлені та розчаровані. Нас роками заспокоюють, що все буде добре от-от, до якоїсь угоди ми близькі як ніколи, що російська економіка завтра розвалиться від санкцій, що ракети у них закінчаться через два-три тижні, що черговий західний ґеймчейнджер у вигляді нових літаків чи далекобійних ракет змінить хід війни за один день або що путін от-от помре від усіх можливих хвороб.
Але ми вистоїмо. Ми вийдемо на ефективну антибалістичну модель захисту нашого неба, після ворожої ініціативи обовʼязково повернемося до ініціативи нашої, фестивалі будуть продовжувати відбуватися навіть під щоденними балістичними обстрілами, навіть у Сумах, Харкові чи Запоріжжі. Ми будемо продовжувати дискутувати, наскільки це допустимо, бо ми – демократичне суспільство, що намагається відбитися у вирішальній битві від тоталітарного, в процесі – не перетворившись на його двійника.
Здатність до саморефлексії, самоорганізації та низової ініціативи є нашою ключовою перевагою з перших тижнів цієї війни за незалежність, яка нас неминуче веде до знищення останньої європейської імперії.
