Блог | Окуповані міста чекають на тебе, Україно!

У місті темно!

Ні старому, ні малому не раді.

Камуфльовані Діди Морози ведуть на плацу паради.

"Ать-два!"- командує генерал у папасі.

-Це наші?

-Ні, дитинко, це все ще не наші!

Наші прийдуть, то будуть світлі, як світло.

Стрункі, як тополі,

Як янголи будуть привітні.

Зупинять "ГРАДи", задують жерла "Акацій"…

-Ми будемо вдома? Не будемо мови стидатись?

А місто, його відбудують солдати?

- Напевно, вони ж бо не звикли стріляти.

Вони ж були вчора лікар, вчитель та вчений.

Прийшов "руський мир",

Зробив з них героїв арени.

А з нас сіреньких, маленьких мишок.

Тихіше, дитинко, давай розмовляти тихіше.

Ти ж знаєш, за стінкою, там де сусіди,

Тепер "ополченці",

Товчуться в квартирі діда.

Старого, того, що був щедрий на ласку,

Цукерки давав,

В неділю розказував казки.

Не має у нас діда…

-Поїхав?

-Так, люба, далеко!

Нехай його душу на крилах колишуть лелеки.

Спи, мила, нехай тобі сниться, щось гарне.

-Веселка?

-Так, весела веселка у травні.

-І мир, мамо, мир!

Хай мир мені швидше насниться,

його принесуть нам блакиньо-жовті жар-птиці,

веселі, з піснями,

з щедрівками, мамо, з козою,

з Різдвяною зіркою, що діти несуть над собою.

Пісні най лунають, у тому, у нашому мирі,

Наш кіт не загине, і дід знову вийде з квартири,

І більше не буде на вікнах отих перехрестів,

Й родзинки у тісті,

Мені посміхнуться похрестні,

Я більше не буду свої оченята ховати…

Мамо, а руськіе люди, вони позбирають гармати?...

Луганськ, Ровеньки, Довжанськ, Сорокіно, Хрустальне, Лутугіно та інші окуповані міста чекають на тебе, Україно!