УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Оксана Забужко
Оксана Забужко
Українська письменниця та поетеса

Блог | "Слугам тут не місце. Тут пани торгують"

'Слугам тут не місце. Тут пани торгують'

Ну от і добрались до суті - дядько з базару нарешті визначив дихотомію, до якої не додумалась ціла армія політаналітиків:

Відео дня

"ТУТ СЛУГАМ НЕ МІСЦЕ, ТУТ ПАНИ ТОРГУЮТЬ" (с)

"Слугам тут не місце. Тут пани торгують"

Браво. Welcome to Ukraine, школота. Це - в точку, в самий архетипчик: півтораста років тому на цьому самому місці (трохи нижче по Дніпру, на Подолі) безсмертна Секлита Лимариха так само шугала охочого до легких хлібів Голохвастова (перечитайте у Старицького). До 20 ст. включно - до Голодомору, до сталінсько-московської заглади - ця дихотомія була жива, хоч і формулювалась трохи інакше, але моє покоління ще пам'ятає, як це вимовлялося стариками:

"ХАЗЯЇНИ" (з пошаною) і

"НАЙМИТИ" (з презирством).

Традиційний український ідеал - бути "хазяїном", "сам-собі-паном". (Сталін недарма охрестив український націоналізм "буржуазним": Петрович - теж буржуазія: та, якій 28 років все не дають як слід стати на ноги).

А потім прийшли заградотряди, розстріляли "панів"-"хазяїв" і зробили всіх, хто вижив, "наймитами", aka "cлугами" (с) Сталін). Якийсь час це був єдиний спосіб вижити. Але за 3 покоління багато хто звик. А багатьом і сподобалось...

І ось це й зветься - "розтління": падати-бо завжди легше й швидше, ніж підійматись.

Читайте: Українці прокинулись, вижили, вистояли

Тому, повторю ще раз і ще, - я не кину камінь у свій народ, як би він не голосував на виборах: Для цього я надто добре розумію, щО з ним робили останні 100 років - і, до речі, продовжують робити. Я пам'ятаю: за нинішню ліквідаційну бригаду "Красниє труселя" з цитатою із Сталіна (!) на білбордах голосувало, в масі своїй, - 3-4-те покоління жертв Голодомору: ті, хто повірив убивцям своїх дідів і прадідів, ніби наймитом (слугою) бути краще, ніж паном. Після всього, що з нами робили, це не диво.

Диво - це те, що нашим убивцям так і не вдалося винищити "петровичів". І що "петровичів", як стає дедалі очевидніше з кожним роком, в країні не так уже й мало.

А це, своєю чергою, означає, що ми ще запануєм, браття, у своїй сторонці (с).

Неодмінно.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...