Блог | Новини Луганська: кохання і шлюб по-новому
Здавалося б, що могло змінитися у схемі звичайної родини за останні чотири роки? А виходить, що навіть цей відносно короткий проміжок часу тут - прірва для уявлень про сімейне життя.
Розірвані родини. Дистанційні шлюби. Офіційно - цілком законні. Чоловік, жінка, дитя... Але вийшло так, що виїхавши ще у 2014 році на безпечну територію, дружина не повернулася, аргументуючи це тим, що дитині потрібний нормальний шкільний атестат, а потім і легітимна вища освіта.
Тобто термін розлуки у таких родинах - весь час з літа 2014 року. Я знаю близько десяти таких родин у моєму оточенні. Зазвичай із дитиною виїжджала матір, а чоловік залишався охороняти нерухомість та навідуватися до старих батьків.
Читайте: Как б*ндеровцы издеваются над жителями Дружковки
Бюджет у таких родинах часто спільний. Звідси батько передає гроші своїм у їхнє нове життя. Коли термін таких відносин пішов вже на п'ятий рік, всі почали ніби жартома казати, що справа там не в освіті дітей, а чомусь ще, і, скоріше за все, війна просто прискорила розлучення.
У тих родинах, де стосунки продовжують існувати, з'явився новий тип секс-побачень - за аналогією із побаченнями у тюрмах. Чоловік та дружина виїжджають на зустріч. Не у Луганськ чи те місто, де зараз працює та живе друга половина. Зустрічаються десь посередині. Знімають житло на добу, кохаються. Він передає їй гроші на дітей, всі задоволені.
Жодних побачень із дітьми та родичами, спроб за ту добу полагодити кран чи розібратися із сусідами. Лише він та вона, як колись. У таких родинах - навіть у дистанційних шлюбах - є певна гармонія. Знаю пару, в якій чоловік щось охороняє у Москві, живе у прямому сенсі у землянці без води та нормального опалення. Тому коли до нього приїхала дружина, вони зняли кімнату у готелі на ті декілька днів, аби пожити як нормальне подружжя.
Читайте: Донецк идет ко дну
Ще варіант - життя разом уривками. Місяць на заробітках, місяць вдома. Знаю жінку, яка працює так у Москві вже чотири роки. Їздить туди вахтою, має нормальну змінницю, яка не підведе. Обидві з Антрациту. У Москві сидять із дитиною заможних батьків. Сидять - це готують дитині, встають до неї по ночах, вбирають, гойдають, коли та плаче. Так цілодобово місяць без вихідних.
Потім приїздить змінниця, а вихідна мчить "генералити" власний дім у Антрациті, готувати чоловіку, провідувати дочку. До речі, такий варіант багато хто вважає дуже непоганим, бо хисту влаштуватися саме так у Москві багато хто не має.
Інша дивна зміна - схема родини. Це коли разом живе найстарше покоління, старше покоління та онуки. Тобто прабабуся, бабуся та онучка. Таке відбувається дуже часто, коли батьки дитини влаштовують своє життя у Росії, прагнучи отримати російське громадянство або банально влаштувати особисте життя.
Читайте: Продам Донбасс, недорого!
Знаю родину, в якій дитина третій рік не бачила матір. Та працює у Пітері. Так, вона передає гроші, іноді іграшки та одяг. Але та матір виїжджала саме за тим, аби забрати через якийсь час дитину, а натомість вже встигла вийти заміж: зайвих квадратних метрів ще й на дитину своєї дружини від колишнього шлюбу чоловік не має.
І те, що я бачу, трагічно. Дитина зростає у колі бабусі та дідуся, а матір за деякий час народить нове дитя для нового чоловіка у своєму новому житті. І зараз це розповсюджена схема.
Жінка після розлучення виїжджає, аби витягнути дітей, а замість того почуває себе так, наче в неї розв'язалися руки. Її не знають у новому місті, вона має вільний час, вона ще може подобатися, а головне, її матір ще може впоратися із її дітьми десь там у Луганську. Для заспокоєння існує просте пояснення - я висилаю додому гроші. Принаймні для навчальних закладів той варіант, коли замість батьків у анкеті позначені інші родичі, вже чотири роки не новина. До цього звикли, таке зараз життя.
Читайте: Медицина в ОРДЛО убивает террористов
Також дуже спростилася формула шлюбу. Пригадайте, як це було у вас? Побачення, залицяння, якийсь випробувальний термін або офіційний шлюб після пропозиції руки та серця. Класична, хоча і дуже застаріла схема.
Молодь починає жити разом просто з півоберта. В знайомій родині матір розказує: "Мій вісімнадцятирічний син сказав мені: "Ма, ти не проти, якщо я заночую у Юлі?". Він чесно сказав це, хоча й ошелешив. Так, я дозволила, а він почав жити разом із нею. Я зателефонувала спитати, як до всього цього ставиться матір дівчини, а син здивував: "Так вони не живуть разом. У Юльчиної матері новий шлюб, а Юля живе давно сама".
І він перестав жити вдома. Коли мій чоловік попросив його прийти для серйозної розмови, син здорово здивувався: "Звичайно ж, прийду. А про що будемо говорити?". Він навіть не здогадався, що у нашій родині щось відбувається, бо для нього нормально жити разом у вісімнадцять років без освіти та грошей.
Ця схема - теж наслідок чотирьох років. Зустрічатися ніде та дуже дорого. Діє комендантська година. Жити разом з першого вечора набагато простіше. З одного боку, пощастить, якщо це будуть стосунки на тривалий час. А якщо виявиться, що це лише обмін статевими захворюваннями?
Читайте: Остаться в живых: ОРДЛО продолжает разваливаться
В знайомій родині дівчина побоювалися своїх батьків - вона була в них пізньою, а батьки були доволі суворими. Тому вона почала жити із хлопцем днем. Замість занять вони зняли квартиру та кохалися там до вечора. А вечорами поверталися по домівках так, ніби були у навчальних закладах.
Так тривало півроку. Викрилося все випадково - хтось із навчального закладу спитав, чому дитина вже півроку не з'являється на заняттях, а батьки щовечора слухали від доньки історії про її успіхи у навчанні. Але апофеозом всього стало те, коли той хлопчина примусив кохану піти працювати, аби оплачувати ту квартиру для кохання…
Весілля зараз - не надто популярні. Це дорого, а головне, не зовсім зрозуміло, як сприймати місцеві документи.
Читайте: Украину кормить больше не нужно: почему ''республики'' так и не получили развитие?
Після одруження треба змінювати український паспорт на місцевий, а це підходить не всім. Така ж ситуація і з розлученнями. Тому часто живуть разом ті, хто офіційно знаходиться у шлюбі, але не може розлучитися.
А ті, хто хотів би одружитися, живуть за схемою "як всі зараз", вважаючи, що офіційний шлюб - атавізм, який нікому вже зараз не потрібний. А головне, чоловіки часто не реєструють на себе власних дітей аби отримувати від "держави" зайву тисячу карбованців за самотнє материнство та безбатченко при живому батькові.
