Блог | Не-Майдан, або Ігри з ворогом

Події в Америці виявилися несподівано хорошим лакмусом ставлення до України. Глибинного. Справжнього. Ну, або помилок.

Відео дня

Бунт імені Трампа, і захоплення Конгресу дехто несподівано почав порівнювати... з Майданом.

Ось такі асоціації.

А мені це нагадує захоплення Верховної Ради Криму. Російськими "зеленими чоловічками". Ввічливими людьми, що купили форму і зброю в найближчому "воєнторзі".

А ще нагадує захоплення державних установ на Донеччині. Ними ж. І відео з криком "Атайдітє за парєбрік!" з характерним акцентом.

Тому, коли дивлюся відео з натовпом, що розносить Конгрес, я не дивуюся схожості. При всьому абсурді порівняння.

А ще це нагадує – спроби захоплень обласних адміністрацій по всій Україні. Вже місцевими прибічниками "русськага міра", з російськими командирами і на російські гроші. Правда звідти їх винесли в кривавих шмарклях. Як в моєму рідному Миколаєві, наприклад.

В Америці не було тільки російських прапорів (напевно). Бо "палевно". Бо ідея "русского міра" нескінченно далека від абсолютної більшості багатонаціональної Нації США.

Але Росія не вкладалася в пропаганду "русского мира" в Америці і "старій Європі". З огляду на марність, доведену ще СРСР. І його ідеєю "всесвітньої революції" і "вічно загниваючого заходу". Проте росія дуже вкладалася в "дружній хаос". І в світову хвилю популізму, що веде до хаосу. І яка зачепила навіть Амеріку.

Можна зважувати на точних вагах Трампа і Байдена. Порівнювати і сперечатися – що краще для Америки. Але краще, коли це робитимуть американці. Нам ніхто не забороняє робити те ж саме. Бо це – "думка, що ні на що не впливає" – і це правильно.

Але не можна не бачити очевидних речей. І не можна не бачити цих "асоціацій з Майданом", що виникають не тільки там, далеко за океаном. Але навіть серед нас.

Справа в суті. Справа в методах. Справа в тому – хто, як, і з чиєю підтримкою проявляє агресію. І в тих, хто їй протистоїть.

Ми дуже дорого заплатили за розуміння методів "що можна" і "коли"?

Ми самі ще не зовсім визначилися з розумінням меж і засобів.

Але те, з чим асоціюються події – кращий тест. Він показує, на чиєму боці ти був. Він показує – чи не помилився ти? Він показує – чи все ти правильно зрозумів з цих жорстких уроків?

Тому що це вже з нами було. Тому "вуха" наших "колишніх братів", які стирчать з-за спин і подій, ми відчуваємо на рівні внутрішнього радару, і за найменшими ознаками – це наше питання виживання. Тому, що самі ми ніколи і ні до кого не будемо лізти, щоб підправити їхню реальність по своєму розумінню.

Залишимо вирішувати американські проблеми американцям. Не будемо лізти до них зі своїм "планом дій". Я, принаймні, цього не хочу. Неправильно, і дуже нерозумно виглядає.

Але ми маємо право пояснити, що "ось це - не Майдан! Це, скоріше – навпаки". А вирішувати їм. І, головне – самим все згадати. І не втрачати відчуття реальності і пріоритетів.

Ну і абсолютно приватна думка наостанок. Я не дуже вірю, в те, що Трамп може бути прямим агентом Москви. Просто він думав використовувати москву. А вийшло - навпаки. Бо не дотягує він до їх рівня у підкилимних справах.

Але його поведінка на "фінішній прямій", наростаюча істерика, і готовність використовувати будь-які методи змушує мене підозрювати прості речі.

Десь там, неглибоко – лежать доступні факти про "ігри з ворогом". Які з точки зору американської Феміди можуть виглядати як кілька довічних термінів. І для того, щоб вони стали доступними – просто має змінитися влада.

А може все і не так. Подивимося, наскільки я не маю рації.

До речі, щось подібне на нас чекає і зі своєю нинішньою "безгрішною владою". Так що і нам є що побачити і запам'ятати в американських подіях.

І головне – не дати змінити полюс і розуміння Майдану для нас самих. Тільки тоді ми можемо розраховувати на нього, як на "останній аргумент". Який рятує, а не знищує нас самих і все навколо.

А Америка з усім впорається. Вони, кажучи армійською мовою, влили стільки бетону в фортифікацію своєї державної системи - що її не взяти простим нахабством.

Колись і ми будемо такими.

UPD: Ви знаєте, я прибрав з картинки і з тексту тему "хто що кричав?" Тому, що все раптом кинулися в аудіоаналіз елемента, який не має основного значення. Най вже там буде англійська мова, знімемо це питання.

І ви знаєте що? Без написів картинка ще краще відображає абсурд порівняння. Так як і навпаки – зовнішню схожість ситуацій. Як кому буде завгодно.

Може тепер дехто уважніше прочитає текст.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...