Не чіпай, це на Новий рік! Яким насправді був святковий стіл в СРСР у головний день зими
Досі час від часу можна зустріти людину, яка ностальгує за традиційним святкуванням Нового року в СРСР Деякі навіть примудряються заразити своїми емоціями більш молодих людей.
Але чи насправді в радянські часи свято справді було кращим, ніж зараз? Білоруський блогер Максим Мирович, який займається дослідженням побуту часів Союзу, стверджує, що ні. Ключовим показником того, що ностальгувати нема за чим, він називає новорічний стіл, який накривали собі громадяни СРСР.
"Крім якості самої їжі, совковий новорічний стіл був до того ж просто убогим і бідним — це зараз хоч за дві години до Нового року ви можете піти в магазин і купити все, що потрібно, — а в СРСР до Нового року починали готуватися мало не з літа, накопичуючи на антресолях банки із зеленим горошком "Глобус" і дбайливо зберігаючи в холодильнику зелену баночку з червоною ікрою", — написав Мирович. І розповів детально, який вигляд мав новорічний бенкет звичайної радянської людини.
Яким був сам стіл
Для того, щоби усадити всіх гостей, в кожному домі жителів СРСР зберігався складаний стіл-книжка. Його ховали на балконі або за шафою і діставали тільки на свята. За ним, якщо потіснитись, поміщалось до 12-15 людей.
Потреба у такій компактній конструкції виникала через тісноті, в якій жили радянські люди. В розкладеному вигляді стіл займав мало не всю кімнату і майже не залишав місця для проходу.
Що стояло на цьому столі
У деяких людей ностальгію викликають типові страви, які подавали на Новий рік у СРСР. Проте, якщо придивитись до них уважніше, вони, на думку Мировича, розкажуть більше про жебрацький побут радянського суспільства.
Дрібні цитрусові. Однією з головних асоціацій з Новим роком у тих, хто застав СРСР, є запах мандаринів. А все тому, що ці фрукти продавали тільки у святковий сезон. І дістати їх можна було, тільки вистоявши довжелезну чергу або купивши їх по блату.
Завітрена грудинка. Нормальних м'ясопродуктів у СРСР просто не було, стверджує Мирович. Якісну шинку з м’ясного філе можна було купити хіба що у Москві. Тому купували те, що траплялось, і зберігали до свята в холодильнику. Звісно, продукт втрачав за цей час свою свіжість.
Салат "олів’є". Його популярність в СРСР і статус святкового можна пояснити тим, що в основі страви лежать коренеплоди, які зберігаються досить довго і здатні долежати до зими. Плюс туди додавалась варена ковбаса, угорський зелений горошок та майонез – продукти, які "викидали" на прилавки магазинів перед Новим роком. За поєднанням інгредієнтів такий салат є досить важким для травлення і не надто корисним. А приготувати щось краще, наприклад грецький салат, в СРСР не було можливості – потрібні продукти не були доступні.
Червона ікра. Її діставали впродовж усього року і казали про неї "чарівну" фразу: "Не чіпай, це на Новий рік". Зараз цей продукт постійно перебуває у доступі і дефіцитом не є. А в СРСР її купували навіть улітку, щоби зберегти для новорічного столу.
Дешевий радянський алкоголь. На новорічному столі можна було побачити горілку "Російську" та "Радянське шампанське". Громадянам СРСР було не відомо, що в усьому світі словом "шампанське" може називатися тільки вино, вироблене у французькому регіоні Шампань, всі інші схожі вина можуть називатися тільки словом "ігристе". Тим більше вони не могли порівняти смак напою, який виготовляла місцева винна промисловість, зі справді якісним напоєм.
Реальне фото новорічного столу в СРСР
Опублікував Мирович і реальне фото накритого до Нового року столу, яке знайшов у соціальних мережах. На перший погляд, все має дуже пристойний вигляд. Проте, якщо придивитись поближче, проявляються нюанси.
Окрім "Радянського шампанського" на столі стоїть грузинський коньяк "Гремі". Це напій п’ятирічної витримки, який в Союзі вважався преміальним. Тоді як у всьому світі хороший коньяк має мати 10-20 років витримки.
Трохи правіше можна помітити пляшку угорського лікеру "Рубін" міцністю в 25%. Його в СРСР вважаи мало не елітним напоєм і добували "по блату". А поруч стоїть ще одна пляшка ігристого, ймовірно, також угорського. Всі ці "імпортні" напої з країн соцтабору збирали весь рік і ховали у барі меблевої стінки.
Також на столі можна побачити коробку цукерок Gracia від німецької фірми Mauxion. Зараз подібну коробку можна придбати навіть у вуличному кіоску, а в СРСР такі набори цінувались на вагу золота.
А ще Мирович звернув увагу на гордо виставлену на столі банку розчинної кави Nescafe. За сучасними уявленнями, це напій для дуже завантажених ранків і аж ніяк не привід для гордості. А тоді він був показником достатку і широких зв’язків, які дозволяли діставати імпортні продукти.
Раніше OBOZ.UA розповідав про новорічні традиції СРСР, які варто забути – вони вказують на убогість та дуже бідне минуле.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.