Блог | Наздогнати освіту: яких дисциплін бракує школі?
Українські школярі в онлайні втратили півроку навчання, і ще на два традиційно відстають від передових країн світу – твердить освітній омбудсмен. Мовляв, проблеми є в усьому, за що не візьмись. Методики надто різноманітні, зміст освіти недолугий, а існуючі механізми дистанційки не справляються з викликами часу. Весь базис української освіти закладався 30 років тому. Якщо добре прислухатись – можна навіть почути, як вона вкривається пліснявою. То чого ж не вистачає українській загальноосвітній школі та як вирватись з тенет минулого століття? Міркуємо разом, панове!
Очікування VS Реальність
Вдумайтесь у сенс словосполучення “базова середня освіта”. Логічно, що шкільні знання мали би бути основою всебічного розвитку маленької особистості. Проте за 11 років школа дає лише кілька фундаментальних навичок. Кожен випускник гарантовано вміє сяк-так спілкуватись з ровесниками, слухати промови чиновників на лінійках та віртуозно приховувати від батьків двійки. Всього іншого не гарантує жоден навчальний заклад. А от чи важливі для гармонійного розвитку в соціумі дискримінанти, валентність цинку та вміння відрізнити обставину від прикладки? Запитання радше риторичне…
Пригадаймо себе. Юні та натхненні ми востаннє переступали поріг школи і поринали у веселе студентське життя. Проте дуже скоро розуміли, що шкільна фізика не допомагає правильно порахувати комірне, а геометрія не пояснює, як розкреслити здорові стосунки в родині. Загальна освіта дає уявлення про базові науки, проте не вчить бути дорослими.
Утім, динаміка життя вносить корективи. У час бурхливого розвитку цифрових технологій веб-дизайн став значно актуальніший за класичне образотворче мистецтво, а вміння користуватись excel-таблицями відтіснило на задвірки навички ділення звичайних дробів.
Дисципліни майбутнього
Найбільш точні підказки щодо новацій в освітніх програмах дають перспективні дослідження ринку праці. Так, експерти в один голос твердять: майбутнє за програмістами, робототехніками та дизайнерами віртуальних реальностей. А тепер уявімо собі пересічного школяра, якого пензликом в альбомі вчають малювати дерево… Так, коричневий трикутник із зеленим колом згори – класика жанру. І про жодні цифрові малюнки не йдеться. Скільки часу та зусиль знадобиться такому школярику, аби опанувати хоча б основи графічного дизайну? А це лише один приклад з мільйонів…
Тепер спробуймо відволіктись від "екзотики буденщини" і уявімо шкільну програму майбутнього. Ту, що закладає підліткам справжній фундамент для здорового розвитку та повноцінного життя в сучасному світі. Отже, які дисципліни варто було б додати до сучасної шкільної програми?
Фінансова грамотність. Як розпоряджатись грошима? Чи можна довіряти банкам? Чому не варто зв’язуватись із мікро-кредитами? Як накопичити фінансову “подушку безпеки”? Як, врешті, правильно розрахувати щомісячні витрати і звести дебет з кредитом? Відповіді на ці запитання старші покоління шукали навмання. То чому б тепер не поділитись досвідом з дітьми? Так, ця дисципліна у новій шкільній програмі вже є. От тільки один нюанс – профільних викладачів в Україні ніхто не навчає. Тож заняття, прописані в програмі, ще не скоро стануть справжніми уроками. Медіагігієна. Надзвичайно важливий курс. Дослідники-глобалісти в один голос твердять, що війни майбутнього вестимуться в інформаційній площині. А наших дітей досі ніхто не вчить, які відрізнити правду від фейка. Кібербезпека. Штучний інтелектоволодіває світом. На кожного з нас вже складене деталізоване цифрове досьє. Де буваємо, з ким спілкуємось, які продукти купляємо, як часто подорожуємо і куди щодня їдемо, викликавши таксі з усім відомого додатку в гаджеті. Зрештою, під якою подушкою зберігаємо той шматочок зарплати, який не довіряємо банківським установам. І нам, і наступним поколінням знання про захист особових даних будуть так само необхідні, як і базовий курс “Основи здоров’я”. Не грайся сірниками, не впускай додому незнайомців, не встановлюй один пароль на всі свої аккаунти, не називай пін-коди від картки навіть співробітникам банку… Список базових правил безпеки суттєво поширився за попередні 10-15 років, чи не так?
Робототехніка. Світ змінюється. Нескладно пригадати, як хлопчиків на уроках праці вчили майструвати табуретки, а дівчат – вишивати хрестиком. Проте тепер ці навички можна здобути з відео-урока в інтернеті, а табурет дешевше придбати в “ІКЕА”. Натомість, базовим вже за кілька років стане вміння налаштовувати інтерфейс “розумного будинку” чи скласти робот-пилосмок з підручних засобів. А от прості меблі залишать масовим виробництвам і фабрикам. Єдиний конвеєр виготовляє більше табуреток за годину, аніж пересічний чоловік за все життя. Психологія стосунків. Статистика свідчить, що більшість людей вступають у шлюб щонайменше двічі за життя. Причин цьому може бути безліч, проте основна з них – ніхто не вміє будувати здорові стосунки в сім’ї. Частіше за все діти вибудовують проекцію власної родини, засвоєну з дитинства. Проте далеко не кожна сім’я – взірець для наслідування. Звідси й маємо невтішну статистику щодо розлучень та нещасливих подружжь.
Висновки
“Сучасна” українська освіта, навіть під тиском пандемії та масштабної віртуалізації усіх сфер життя, повільно досягає актуального рівня. Актуального, якщо уявити, що ми досі живемо в кінці нульових. Насправді ж школа продовжує давати безліч цікавих, але майже непотрібних знань та вимагати їхнього досконалого опанування. Як наслідок – кожному випускнику в комплекті з атестатом видається метафорична “валіза без ручки”, наповнена знанням загальноосвітньої програми. Тягнути її за собою незручно, а покинути шкода, адже 11 років не повернеш. І якщо цю валізу не модернізувати двигуном актуальних навичок – суспільство раз у раз стикатиметься з поколінням “фахівців”, що вміють обчислити дискримінант, але не вміють увімкнути камеру в Zoom’і.
