Мирослава Барчук

Блог | Насильство в маршрутках: чому українці дозволяють себе принижувати

16,9 т.
Насильство в маршрутках: чому українці дозволяють себе принижувати

Друзі, а от вас же теж коробить від оцього насильства в маршрутках "передайте за проїзд"?

Взагалі маршрутка – це такий чудовий приклад щоденної податливості і залізобетонної звички до приниження!

У мене в пам’яті на все життя відклалася велика срака однієї жінки, затиснута між дверима 724-ї маршрутки Либідська-Іванковичі.

Читайте: Поколение, что все прос*ало, но виноват Порошенко?

Поки двері "Богдана" на ходу натужно ковтали її сідниці у квітчастому платті, вона пітною рукою простягала водієві 20 гривень, щоб же він не подумав, що вона такого клопоту йому завдає даремно.

Років десять тому я пережила шок, коли, сидячи біля водія, відмовилась передавати "за проєзд", і вся переповнена маршрутка буквально накинулась на мене.

У відповідь на мої аргументи про їхні права, про оплачений проїзд, про те, що перевізник економить на ставці кондуктора і змушує пасажирів безкоштовно виконувати його роботу, про те, що водій наражає їхнє життя на небезпеку, рахуючи гроші під час руху, я почула масу контраргументів: від "рассєлась тут", "шо, тяжко передати гривню?" до "рот закрий" і "прінцеса бл.дь".

Читайте: Історія Саші з Лутугіного, друга чи ворога?

Тобто якщо ти говориш людям про їх права, ти кидаєш виклик пасажирському договору маршрутки, який передбачає добровільну відмову від цих прав і визнає нормою колективну згоду на приниження гідності.

А от агресія щодо свідка цього колективного приниження – це дуже цікава психологічна штука, чиста достоєвщина. Мені здається, що вона сильно пов’язана з нашими глибшими суспільними вавками. Зокрема опором декомунізації, несприйняттям історичної правди, свідомістю громадян на виборах і так далі.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...