Насаджували атеїзм і карали на роботі: яким було святкування Великодня в СРСР

Святкування Великодня в Радянському Союзі стало символом боротьби з релігією та атеїстичної пропаганди. Релігійні традиції були офіційно неприязно сприйняті радянським урядом, і це стосувалося не лише Великодня, але й усіх церковних урочистостей.

Проте, попри всі заборони та спроби перешкодити святкуванням, традиції Великодня пройшли крізь радянську епоху і збереглися до наших днів. Влада Союзу намагалася замінити релігійні обряди новими комуністичними заходами, але вони не змогли повністю витіснити віру з повсякденного життя людей. OBOZ.UA пропонує згадати, як боротьба між вірою та атеїзмом стала однією з характерних рис радянського суспільства.

Ранні роки радянської влади: боротьба з релігією

У перші роки після революції Великдень, як і інші релігійні свята, був об'єктом глибокої ворожнечі з боку нової влади. Святкування Пасхи стало символом "поганого минулого", яке необхідно було знищити. У пресі того часу писали, що це "дурацьке і мерзенне" свято, яке пов'язували з алкоголізмом та недисциплінованістю на роботі. Релігійні установи були під постійним контролем, і навіть якщо й не забороняли святкування, створювали психологічний тиск на віруючих.

Для боротьби з релігією було створено "Союз безбожників", що регулярно випускав атеїстичні матеріали та плакати, намагаючись переконати громадян відмовитися від старих звичаїв. Церква та релігійні святині розглядалися як пережиток минулого, який потрібно забути та витіснити. Натомість влада пропонувала створення "червоних" свят, що мали стати альтернативою релігійним обрядам.

"Червоні Пасхи" 

У 1920-х роках у спробах викорінити релігію в СРСР, щоб відвернути людей від церковних обрядів, радянська влада розробила та активно пропагувала так звані "Червоні Пасхи".

Ідея "червоних пасок" полягала у створенні альтернативи традиційному святкуванню Великодня. Замість церковних служб, радянська влада організовувала різноманітні масові заходи з антирелігійною спрямованістю. Це були розважальні заходи, які мали відвернути молодь від релігії.

Для проведення таких заходів використовувалися приміщення церков та храмів, які були закриті або переобладнані під клуби та інші світські заклади. На цих заходах панувала атмосфера глузування з релігійних обрядів та символів.

Однак, всі ці спроби виявилися марними. Люди продовжували святкувати Великдень таємно, вдома або в невеликих групах. Радянська влада розуміла, що повністю викорінити віру неможливо, тому поступово відійшла від практики організації "червоних пасок".

Релігійна громада продовжувала святкувати Великодень, обходячи заборони, хоча це було пов'язано з певними труднощами. У радянській реальності навіть відвідування церкви могло призвести до серйозних наслідків, зокрема, це загрожувало звільненням з роботи або могло призвести до порушення кримінальних справ.

В умовах таких обмежень, багато людей відзначали Великдень таємно, збираючись у квартирах або підпільно в храмах. Атеїстична пропаганда включала навіть перевірки серед дітей, щоб запобігти святкуванню у сім'ях.

Під час Великої Вітчизняної війни ставлення до релігійних свят стало лояльнішим. Православна церква підтримала країну, що дозволило владі змінити підхід до святкувань. У 1942 році було офіційно дозволено відзначати Великдень, хоча це робили лише деякі люди, побоюючись присутності органів НКВС. 

Повернення до боротьби з релігією 

У 1958 році радянська влада знову посилила боротьбу з релігією, ухваливши постанову "Про посилення атеїстичної роботи". Це означало новий етап жорсткого контролю, зокрема під час святкувань. Великдень, як і інші релігійні урочистості, продовжував бути під забороною, і навіть ті, хто святкував, робили це тихо, переважно в сімейному колі.

Молодь, зокрема, відволікали від релігійних свят через нічні танці та суботники. Водночас існували нові форми пропаганди: "червоні" святкові заходи та пропаганда атеїзму через кіно та інші медіа.

Великдень у 1970-80-х роках: поступова зміна

У 1970-х роках у СРСР почали випускати продукти, схожі на традиційні святкові, хоча вони й не мали релігійного забарвлення. Паски стали називати "Весняними кексами", а яйця фарбували лушпинням цибулі, як це було в дореволюційні часи. Це свідчило про те, що традиції Великодня поступово відроджувалися, хоча й у зміненому вигляді.

У цей час на території СРСР почала зростати кількість віруючих, і навіть народні дружинники, що стояли біля церков, стали охороняти віруючих, а не перешкоджати святкуванням.

"Відлига" у середині 1980-х років

У середині 1980-х років ставлення до релігійних свят стало більш лояльним, і святкування Великодня вже не було під забороною. Все більше людей відновлювали звичку ходити до церкви, святкувати Великдень, згадувати традиції православної церкви.

Загалом, попри періоди жорсткої боротьби з релігією, радянське суспільство врешті-решт повернулося до своїх релігійних коренів. Церква стала важливим елементом у духовному житті багатьох радянських громадян.

Великдень у СРСР не тільки відзначався в церквах, але й був частиною культурних традицій. Люди вшановували своїх померлих родичів, ходячи на кладовища, хоча й намагалися робити це так, щоб не привертати уваги представників партії.

Також, хоча святкування Великодня залишалося під контролем, важливою частиною цієї традиції стали приготування пасок і фарбування яєць. Традиції ці були збережені навіть за радянських часів.

У радянський період для багатьох людей святкування Великодня стало більше приватним і особистим. Попри суворі заборони та політичний тиск, люди продовжували святкувати, вірити та дотримуватися традицій, зберігаючи вірність релігійним обрядам. 

OBOZ.UA також пропонує прочитати матеріал, як в СРСР святкували Великдень й влаштовували "воскресенки".

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.