На Донбасі вона рятувала військових, тепер бореться за власне життя

Колишня санітарка 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар" Збройних сил України Катерина Стандартюк (Коршик) неодноразово ризикувала життям, рятуючи поранених. Тепер дівчині самій необхідна допомога – вона бореться з тяжкою хворобою. Одна у чужому місті – її будинок залишився на окупованій території.

До батальйону Катерина потрапила добровольцем у 2015 році. Спочатку до її обов'язків входило забезпечення медичної служби зв'язком, однак дівчина дуже хотіла допомагати пораненим, рятувати хлопців. Пізніше Катерина закінчила курси і стала санітаром медичного пункту.

Одним із перших "бойових хрещень" для молодого медика стали бої біля селища Новгородське Донецької області в 2015 році.

"Почалися важкі позиційні бої, почастішали обстріли. Катя входила до бригади медиків - їм часто доводилося працювати на передовій", - розповідав OBOZREVATEL командир роти, в якій служила дівчина-санітар.

Згодом такого роду завдання стали буденними для молодого медика.

"Її у батальйоні любили. Мужність і доброта - таке поєднання зустрінеш далеко не у кожного. Однак кількамісячна служба не пройшла для неї дарма. Дівчина бачила страждання поранених і помираючих бійців, і пропускала всi переживання через себе. Можливо, що саме сильний стрес і став причиною розвитку у неї розсіяного склерозу", - писав раніше мій колега.

На Донбасі вона рятувала військових, тепер бореться за власне життя

Розсіяний склероз – це хронічне аутоімунне захворювання, яке вражає головний і спинний мозок. Під час хвороби відбувається руйнування нервової тканини і заміщення її рубцевою (зі старечим склерозом РС нічого спільного не має - прим.).

"Завдати удару" по хворобi Каті може препарат, на придбання якого у неї немає грошей. Минулого разу нам вдалося зібрати, вірю, що вийде і зараз. Інакше дівчина , як мінімум, опиниться в інвалідному кріслі, а цього ну ніяк не можна допустити.

На курс лікування потрібні два флакони препарату ОКРЕВУС (Ocrevus) - це близько 230 тисяч гривень (вартість постійно змінюється і Катя поспішає купити ліки до чергового стрибка ціни). Хороша новина - у тому, що частина коштів вже є, але залишилося зібрати 80 тисяч гривень.

Катя отримує пенсію по інвалідності (у неї 2-га група): спочатку - 4 тисячі гривень, потім підняли до восьми. Однак другий місяць поспіль дівчина сидить без копійки. Каже, оскільки постійно живе у Вінниці, вирішила перевести виплати сюди . Але пенсійний фонд надіслав запит до Луганської області (потрібна одна довідка) - і досі чекає на відповідь.

Щомісяця Катя витрачає на "супутні" ліки від 2 до 5 тисяч гривень, а їх потрібно приймати довічно.

Катя живе у Вінниці у квартирі, яка, по суті, належить чужим людям, які її прихистили. "Двушку" у звичайній багатоповерхівці ділить із пенсіонерами.

Каже – якби був свій куточок, то могла б принаймні працювати вдома, робити манікюр. Стала на квартирний облік, але наразі вона - аж 435-та.

Земельну ділянку, на яку має право як учасник бойових дій, отримати не може – місцева влада каже, що землі немає.

Ось таке замкнене коло. Однак, незважаючи на труднощі, Катя не сумує, не втрачає надії. Хоча би на те, що вдасться зібрати кошти на черговий курс лікування. На попередній, третій, гроші теж збирала вся країна.

"Я всім дуже вдячна! Ой, ще розповім. Вашу публікацію тоді прочитав уже колишній начальник Генштабу ЗСУ Віктор Муженко. Зі мною зв'язалися, а потім я отримала переказ на 50 тисяч гривень. Я мало не впала! Після цього мені подзвонили перевірити, чи прийшли гроші і сказали, що це особисті кошти Муженка", - розповідає Катя. І додає, що навіть маленький переказ у 10 гривень для неї - безцінний.