"Мовою танцю розповідаю про війну": танцівниця Ілона Гвоздьова довірила свою історію музею "Голоси Мирних"
Ілона Гвоздьова — українська танцівниця та хореографиня, переможниця проєкту "Танці з зірками". На початку великої війни вона вивезла родину подалі від ракетних обстрілів. Та після двох місяців за кордоном повернулася до Києва, аби мовою танцю розповісти світу про війну в Україні. Разом із колегами розробила проєкт, який допомагає танцем лікувати душу і тіло, травмовані війною. Свою історію Ілона довірила Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.
Перший ранок війни застав родину в автівці — вони їхали до мами Ілони. Скрізь лобове скло бачили, як просто над ними пролітали ракети. Найстрашнішим для усієї сім'ї було усвідомлення, що все це швидко не скінчиться. Це не залякування, а повномасштабна війна. Другий страшний момент був, коли до будинка свекрів влучив снаряд. Усі були вдома та, на щастя, врятувалися. Родина вирішила, що треба вивезти двох маленьких дітей до безпеки.
"Ми виїхали з дітьми та мамою до Італії. Я була за кермом сама і проїхала понад 2500 км. Мені здається, що весь цей шлях я долала в стані афекту. Ні про що не думала, окрім того, щоб діти знаходилися в тиші й безпеці", — ділиться Ілона.
Вона згадує, що перший місяць війни взагалі не хотілося танцювати. Ілона не розуміла, як донести до глядача всі ті емоції, які переживає. Здавалося, що танці — це недоречно. Але до творчого життя танцівницю повернули її студенти. Коли розпочалися онлайн-заняття, Ілона замислилась про те, як може бути корисною для людей.
"Я зрозуміла, що моя діяльність надважлива. Танцювальні рухи — це засіб вивільнення емоцій, які переповнюють. Танець ніби повертає до життя. Є такий курс, як арт-терапія, коли за допомогою рухів, крику, акторських завдань люди можуть вийти з депресивного стану", — пояснює Гвоздьова.
Коли вона повернулася до Києва, одразу провела благодійний танцювальний майстер-клас для всіх бажаючих, щоби допомогти людям, відволікти від пережитого. Наразі Ілона з колегами розробляє курс для зайнять в умовах воєнного часу, коли немає можливості піти до зали. Танцівниця планує запустити онлайн-студію для дітей, студентів, дорослих, де будуть працювати досвідчені викладачі.
"Якщо б я танцювала танець про війну, перші десять секунд я би порівняла з хвилиною мовчання за всіма загиблими. Потім я би станцювала весь біль, розпач, ненависть до країни-агресора... Та все ж таки хотіла б закінчити свій танець світлою надією. Великою надією у серці на нашу Перемогу і молитвою за майбутнє нашої країни. Адже ми маємо жити", — каже танцівниця. Дивіться та слухайте її історію за посиланням.
Свою історію Ілона Гвоздьова довірила Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова. Це наймасштабніший у світі архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів Музею налічує вже понад 35 000 історій.
Кожна історія важлива. Розкажіть свою! Поділитися історією можна так:
— напишіть вашу історію на власній Facebook-сторінці з хештегами #Голоси_Мирних #розкажіть_свою_історію та запросіть друзів долучитися;
— скористайтеся чат-ботом t.me/civilvoicesmuseum_bot у Telegram;
— відвідайте портал Музею та натисніть "Розповісти історію" праворуч зверху;
— зателефонуйте на безкоштовну гарячу лінію 0 (800) 509 001