Відео дня
Блог | Молимось, щоб Україна не домовлялася з РФ: відсутність світла можна пережити, аби тільки без вас
Скопійовано, але раджу прочитати . Слова дівчини з Києва.
''Майже 2 доби в нашому ЖК в Києві не було світла, води, опалення, Інтернету і мобільного зв’язку. Оскільки немає газу, а тільки електро плити, то й готувати ми не могли.
ЖК в нас дуже "молодий", мені здається 80% сімей з маленькими дітьми. І відповідно з маленькими тваринками. У дітей не було ані уроків, ані тренувань, ані гуртків.
Я піднялась на 13 поверх вже стільки разів, шо дупа моя як горіх, але мабудь кокосовий.
І знаєте шо?
Ми адаптувалися. Дітки читають і роблять уроки з фонариками. Замість освітлення в залі - гірлянда на батарейках. Свічки, суха їжа, яка не псується, запаси води.
Магазини і кав’ярні працювали на генераторах і кормили людей. Ніхто не закрився!
Люди гуртувалися і їздили в бювет набирати воду. Ввечері діти бавилися на майданчику, грали в сніжки. А вночі, попри льодяний дощ, комунальники виправляли і ремонтували все, що накоїли ті с***ки.
А на другий день блекауту люди так ломилися на роботу, шо зламали двері метро на Видубичах. Ніякої паніки, всі роблять що мусять робити і навіть більше.
Як воно жити декілька днів в 18 сторіччі? Складно, звісно.
Кажуть що ті дебіли шо нас обстрілюють, вважають, що таким чином ми будемо згодні домовлятися. А в мене тільки одна думка була всі ці дні: господі, аби не почали домовлятися. Ми були цілковито відрізані від новин і не знали що коїться, але Боже, тільки не йдіть на поступки!
Відсутність світла, води, опалення, все можна пережити. Аби тільки без вас, недоробки.
Без вас всіх - гарних і поганих, тих, хто випускає ракети і віддає наказ їх застосовувати, хто "за мир і щоб не було війни", хто тихо сидить мовчки і поза політикою. Хто в москві або якомусь ще срані сидить в кафе в той час як мами в українських містах не можуть помити дітей і накормити. В той час як в реанімації зникає світло, ви падли плануєте новорічну відпустку.
Вода, опалення, світло, їжа і їх відсутність - проблема, яку можна вирішити. Ви - прокляття, моральне збочення.
В моєї бабушки були дуже влучні вирази, вона казала в деяких випадках "гиджуся"
Так от я гиджуся навіть з вами по сусідству жити. Сама думка, що за декілька сот кілометрів є кордон з орками, мене гидить.
Я гиджуся вимовляти слово "росія" і моя дитина гидиться і онуки будуть.
Я гиджуся що колись в дитинстві, коли ви приїжджали з єбенів до нас на Запоріжжя купатися в морі і жерти нормальну їжу як не в себе, я заходила з вами в одне море.
Я гиджуся навіть заради приколу дивитися вашу тупу пропаганду. Я гиджуся навіть ржати з вас, бо ви убогі.
Я ходжу по Києву - святому місту - і навіть гиджуся уявити, як ми були на крок від того, шоб ви своїми гидотними ногами торкалися брущатки на Подолі!
Короче, сіль вам в очі, камінь на груди! І тьфу три рази в обличчя на захід сонця!
Слава Україні!
Київ тримається і буде триматися
Слава ВСУ, людям України, і енергетикам, комунальникам, ДСНС, лікарям і поліцейським!''
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...