Блог | Льонька створював світи, які потім жили за його правилами

Отже, я бачив тіло. Я огледів його уважно, прискіпливо, майже без жодних емоцій.

Від найпершого дзвінка і до приїзду на кладовище - я сумнівався.

Було багато нестиковок, незрoзумілостей. Не було контактів з рідними.

Тепер картина прояснилася.

Льонька Кантер звів рахунки з життям.

Він вистрілив в себе з автомата АКС74.

Перед останнім кроком Льоня залишив листи, в яких чітко написав, що і як треба зробити після, а також роз'яснення свого рішення.

Окрім цього, було записані відеозвернення до рідних і.... відео самого самогубства.

Воно є у поліції.

Я бачив його, воно не викликає у мене сумнівів. Це кінець.

Родичі, по зрозумілих причинах, забороняють будь кому розповсюджувати чи публікувати це відео. Вважайте це їх офіційною заявою.

Про зброю. Був знайдений автомат, пару магазинів з набоями та пару гранат РГД-5. Вони, можливо, були привезені Льонькою з ДАПУ, де він був під час знімання фільму "Добровольці Божої Чоти".

Тепер про причини. Чому успішний та популярний чоловік пускає собі кулю в голову? Мені ще треба все це осмислити, перечитати листи та передивитися відео.

Особисто я, як його друг, а ми були разом з 13ти років, багато чого зробили разом, зневажаю цей крок. І якби я міг зараз йому щось сказати, то я б дав йому в пику, але...

Та я поважаю його як особостість, і як людина, що його любить, спробую для себе зрозуміти причини та мотиви.

Тому маю намір прочитати все з його послань, що мені дозволять прочитати та побачити.

Ми завжди з ним змагались, ще з юнацтва. У нас була гонитва за лідерством.

Ми змагалися в силі, акторстві, режисурі, пластиці, пригодах....

Льонька створював світи, які потім жили за його правилами. Це були світи творчості та пригод. Хтось оселявся там, а хтось, як я, проходив їх кометою чи метеором, повертаючись кожні сто років.

Ми наслідували один одного. Я, заряджаючись від нього, робив свої проекти, створив свій продакшн, а він пішов у Національну Гвардію, на війну, після того як відвідав мене в частині. Тут Льонька, чи не єдиний раз, був другим)))

До останнього я сподівався на містифікацію з його боку. Він був майстер вражати.

Скільки кілометрів доріг було пройдено разом? Десятки тисяч?

На похороні співали пісню Жовті Стрічки, а це наша пісня. Її грав ВГ, а я читав той клятий приспів від села до села, блукаючи Україною.

Співали "Ой у лузі Калина...", а це ми співали в Пекіні по дорозі в Тибет, коли нас затримувала поліція, за те, що ми зібрали натовп місцевих на куштування томатного супу.

Ми пережили тьму пригод.

Я б не побачив і половини побаченого, не зробив багато важливого безглуздя, якби не Льонька.

Він врятував мене на Майдані, коли заховався серед тітушок, вкрав у них маркувальну стрічку, яку вони вішали для розрізнення та передав її мені у квартиру, де ми сховалися після бою та розгрому 18 лютого...

Тепер він, виявляється, втомився...

Льонька біг швидше за всіх, за ним було неможливо угнатись... Ось і прибіг першим.

Я знаю, що ми більше не побачимось. Принаймі у людській подобі і за життя. І після теж.

Це втрата людська, втрата національна.

Бажаю тобі миру, брате, та спокою, якого за життя ти не знайшов.

Я тебе люблю, то ж, може, колись і пробачу.