Le Monde: "Бабин Яр" – проєкт меморіалу, що викликав розбрат в Україні

Відео дня

Французьке видання Le Monde опублікувало статтю про розбрат серед громадськості в Україні через призначення художнім керівником Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" (МЦГБЯ) російського режисера Іллі Хржановського. Його постановка "ДАУ", відкрита в січні 2019 року у Парижі в Театрі де ла Вілль, Шатле і Центрі Помпіду, викликала гострі дебати через скандальні умови зйомки за участю немовлят із дитячого будинку.

OBOZREVATEL приводить повний текст публікації

ОГЛЯД

Це можна було б вважати банальною суперечкою між традиційним і сучасним підходом: сутичкою суворих істориків з художником, який зараховує себе до авангарду. Але чи буде доречно діяти настільки різко, зважаючи на тему. У центрі розбіжностей, які ось уже кілька місяців продовжуються у зв'язку з проєктом меморіалу, присвяченого Голокосту в Бабиному Яру, в Україні виявилася така екстравагантна особистість, відома і паризькій публіці, як російський режисер Ілля Хржановський. Його постановка "ДАУ", урочисто відкрита у січні 2019 року у Парижі в Театрі де ла Вілль, Шатле і Центрі Помпіду, викликала гострі дебати як своїми скандальними умовами зйомок, так і амбітністю: відвідувачі вистави занурювались у саме серце радянського тоталітаризму.

Цього разу збурення викликало його призначення: на початку року Ілля Хржановський став художнім керівником Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" (МЦГБЯ), відкриття якого планується у 2023 році. Цей музей покликаний віддати данину поваги тим, кого нацисти вбили у Бабиному Яру в Києві: 33 771 людина там була розстріляна в потилицю 29 і 30 вересня 1941 року, потім на тому ж місці за період до листопада 1943 року було розстріляно більше сотні тисяч чоловік – євреїв, циган, партизанів, полонених...

Особливо активна кампанія у пресі, яка розгорнулася в Україні, Ізраїлі і США, дала зрозуміти, що 44-річний кінорежисер може зробити з меморіалу "Голокост-Дісней". Це словосполучення з'явилося завдяки історику австрійського мистецтва Дітеру Боґнеру, який в листопаді 2019 року пішов зі своєї посади керівника робочої групи по формуванню експозиції МЦГБЯ. "Надмірна термінологія", – зазначив Карел Беркгофф, який також склав свої повноваження директора з історії. Тим не менш, цей нідерландський історик продовжує висловлювати побоювання, що "вшанування жертв видається недостатнім". Такі побоювання були викликані документом під назвою "мозковий штурм" художнього колективу, який було представлено у вересні 2019 року Наглядовій раді МЦГБЯ.

Він перераховує "напрями", за якими пішов би музей, якби відбулося призначення Іллі Хржановського: наприклад, відвідувач зміг би отримати можливість "занурення" в історію. При цьому глядач перетворився б на учасника подій: в залежності від свого психологічного портрета і відповідей на питання анкети, він увійшов би в роль жертви або ката. "Він повинен прожити цей "досвід", – свідчить Карел Беркгофф. – Це стосується навіть їжі, яка йому пропонується... Нова команда вважає, що відвідувач повинен зрозуміти щось про себе самого. Що він повинен поставити собі питання: "Чи можу я бути вбивцею?". Такий підхід – не для мене". І ставить собі питання: "Чи можна проявляти таку "оригінальність", коли мова йде про Голокост?"

Петиція

Презентація такого бачення не змусила здригнутися ані членів ради, до складу якої входять російські та українські меценати – олігархи Віктор Пінчук, Павло Фукс, Михайло Фрідман, і т.д. ,, ані колишнього американського сенатора Джозефа Лібермана, колишнього міністра закордонних справ Німеччини Йошку Фішера, ані білоруську письменницю Світлану Алексієвич, лауреатку Нобелівської премії з літератури 2015 року. Дев'ять місяців потому після фактичного призначення Хржановського, почався скандал. Справа дійшла до того, що приблизно 300 українських інтелектуалів і представників мистецької еліти зажадали звільнення російського режисера, звинуваченого в тому, що він зганьбив образ меморіалу.

Їх петиція, зокрема, зачіпає і хаотичний процес зйомки "ДАУ", яка розтягнулася на період з квітня 2008 року по листопад 2011 року. Сотні учасників – артистів і відомих вчених, а також зірок порнографічних фільмів, колишніх агентів КДБ, шаманів, рабинів, неонацистів, і т.д. – були зняті у відірваному від світу "інституті" в Харкові (Україна), де були відтворені умови радянського життя. На основі відзнятого матеріалу були змонтовані близько п'ятнадцяти фільмів. Не так давно довколо одного з них, "Дегенерація", розгорілась запекла суперечка. 20 квітня українська студентка - нейропсихолог Олена Самойленко заявила, що стрічка перенасичена сценами жорстокого поводження з дітьми. Микола Кулеба, уповноважений президента України з прав дитини, негайно став домагатися, щоб поліція порушила кримінальну справу у зв'язку з зазначеними фактами.

"В інтерв'ю пан Хржановський пояснював як важливо було задіяти в його фільмі сиріт і дітей, не обов'язково здорових, оскільки у них особлива енергетика", – наголосила Олена Самойленко в інтерв'ю "Ле Монд".

Від часу свого показу в Парижі "ДАУ" переживає поперемінно то злети, то падіння. Запланована на 2019 рік презентація в Лондоні у формі досліду з зануренням була скасована, так само, як і в 2018 році у Берліні. У Росії Міністерство культури заблокувало дистрибуцію фільмів, які вийшли у рамках "ДАУ", які були прирівняні до "пропаганди порнографії". Тим не менш, ці фільми продовжують брати участь у різних фестивалях. Як і фільм "Наташа", який отримав "Срібного ведмедя за видатні художні досягнення", фільм "Дегенерація" був показаний в кінці лютого на Берлінале.

"Обидва фільми отримали хороший прийом, ми продали на них права в десяток країн, – вказує Філіп Бобер, французький співпродюсер "ДАУ". – Я працював зі скандальними кінематографістами, Ларсом фон Трієром, Ульріхом Зайдлем... У кожному скандалі я намагався зрозуміти причини помилки. Атаки, націлені на Іллю, викликають в мені більше сумнівів: яким чином люди примудряються створювати такі бурі в стількох склянках води?"

У романі "Благочинні" (2006) Джонатан Літтель описує вбивство у Бабиному Яру від імені оповідача, офіцера СС Макса Ауе; у 2019 році письменник брав участь у паризькому етапі "ДАУ". У інтерв'ю "Ле Монд" франко-американський автор стверджує, що сцени "Дегенерації", що зображають чотирьох немовлят, які плачуть, були зняті з дотриманням "усіх чинних вимог". "Це жахливі моменти; але, звичайно ж, мова йде про чистий вимисел, – переконує він. – Органами санітарного контролю було видано дозволи. Чотири медсестри з дитячого будинку супроводжували немовлят протягом усього періоду зйомок; це були єдині люди, які могли до них торкатися".

Якщо вірити Джонатану Літтелю, постановка, монтаж і звукова доріжка згодом перебільшили "ефект страху немовлят, які насправді здаються абсолютно спокійними, якщо переглянути усі робочі кадри". Письменник вважає, що звинувачення проти Хржановського, "деякі з яких на жаль, мають сліди антисемітизму", засновані на "інтелектуальних розбіжностях і, зокрема, на економічному і політичному суперництві". Він порівнює їх з атаками на історика Юрія Дмитрієва та кінорежисера Олега Сенцова, переслідуваних в Росії за, відповідно, "педофілію" і "тероризм". "Пан Хржановський, на жаль, потрапив в центр конфлікту, який не стосується його безпосередньо", – підсумовує він.

Таке ж почуття розділяє і виконавчий директор Меморіалу Макс Яковер: "ДАУ був показаний у Парижі і в Берліні, і тут раптом з’ясовується, що у ньому було жорстоке поводження з дітьми? – дивується він. – Багато хто не хоче цього проекту." Дійсно, Бабин Яр – це болюче питання. З 1990-х років більшість ініціатив щодо увічнення пам'яті жертв провалилися, якщо не брати до уваги документального фільму про тих, хто вижив у масовій бійні "Назви своє ім'я" (Spell Your Name), що був показаний у Києві у 2006 році у присутності співпродюсерів фільму Стівена Спілберга та Віктора Пінчука.

В Україні, "криваві землі" якої, описані американським істориком Тімоті Снайдером, послідовно спустошувались совєтами і нацистами, ризик конкуренції в увічнення пам'яті жертв сприймається дуже серйозно. Зокрема, неможливо повертатись до цього епізоду, не підкреслюючи співпрацю багатьох представників українського націоналізму. Тема вибухонебезпечна, безупинно експлуатована російським сусідом. На Донбасі українська армія з 2014 року протистоїть сепаратистам, яких спонсує Росія. І для Москви ті, кого Київ називає "патріотами", є всього лише "фашистами"... "Україна – це країна, охоплена війною, яка і досі знаходиться у пошуках власної ідентичності, власних героїв… і яка поки не змогла знайти свого "Жана Мулена", – зазначив історик, колишній член меморіалу.

У такому контексті російське фінансування меморіалу, як мінімум, викликає занепокоєння. З моменту запуску проєкту в 2016 році висловлюється безліч побоювань: чи не виникне ризик применшити злочинні діяння комуністичного режиму, щоб спотворити пам'ять про масове вбивство? Хіба у 1960-і роки Радянський Союз не дав дозвіл цегельним заводам скидати відходи в рівчак? Хіба не був побудований спортивний центр на могилах? Для влади мова йшла про те, щоб не відокремлювати страждання євреїв від страждань інших людей: "Меморіальні дошки радянської епохи згадують "безневинних жертв гітлерівського фашизму", ви ніколи не знайдете там слів "єврей" або "єврейка". Режим підтримував міф про те, що всі радянські люди померли в бою", – підкреслює отець Патрік Дебуа, автор книги "Голокост від куль".

Жорстока реальність

Прагнучи досягти успіху там, де інші зазнали поразки, члени Наглядової ради меморіалу "Бабин Яр", і, зокрема, російський і ізраїльський бізнесмен Михайло Фрідман виступають за призначення керівником Іллі Хржановського. "Михайло не фінансував "ДАУ", але є давнім другом Іллі", - підтверджує канадська продюсерка Мартіна д'Анґлежан-Шатійон, яка влітку 2019 року покинула авантюру "ДАУ" після трьох "виснажливих" років роботи. Займаючи сьоме місце за рівнем прибутків у Росії у 2017 році за версією "Форбс", Фрідман володіє активами в таких секторах, як енергетика, фінанси і телекомунікації.

"Ми хотіли створити щось незвичайне", – відзначив польський політик Марек Сівець, колишній виконавчий директор, меморіалу. – Ми сказали собі: "Потрібно йти далі. Шокувати публіку." Всі були з цим згодні. І Ілля був представлений як людина, яка здатна представити нові ідеї."

Після його прибуття нова команда відзначила жорстоку реальність: для багатьох підлітків або молодих людей Бабин Яр – це не більше, ніж назва автобусної зупинки. "Як говорити про цю драму з молодим поколінням? Ось у чому питання", – пояснив Макс Яковер. Розглядались різні підходи, у тому числі й той, на який посипалося стільки обвинувачень у тому, що ми хочемо поєднати увічнення жертв і розвагу. "Мова йшла тільки про наше загальне бачення", – сказав на свій захист директор.

"Меморіал – не перша спроба перенесення минулих подій у сьогодення з використанням сучасних технологій", - нагадав член Наглядової ради, маючи на увазі голограми Стівена Спілберга для ілюстрації розповідей людей, які пережили Голокост. Зі своєю постановкою "ДАУ" Хржановський претендував на інший дуже сучасний підхід: "відтворення подій минулого", який полягав у тому, щоб реконструювати історичні події в найбільш живій формі – аж до перетворення глядача в учасника. "Спогад про війну став занадто абстрактним для молоді. Говорити їм про Гітлера – це іноді як говорити про Наполеона", – зауважив один з істориків, член команди меморіалу, який побажав не називати свого імені.

Взаємодія з громадськістю

Попри суперечки, що розгорнулися навесні, Хржановський не відмовився від втілення своїх ідей: "Обговорювати теми минулого неможливо без згадування сьогодення", - пояснював він 11 червня, представляючи Наглядовій раді прогрес у своїй роботі. Документальний фільм про Бабин Яр був замовлений престижному українському кінорежисеру Сергію Лозниці. Завдяки оцифруванню архівів меморіал, як обіцяє Хржановський, дозволить установити точні місця вбивств і відновити особисту історію кожної жертви. І взаємодія із громадськістю буде дуже доречною. Дотримуючись свого роду бортового журналу жертви, відвідувач отримає запрошення відповісти на запитання, які визначать його шлях. Наприклад: "Чи повинен я визнати себе євреєм?". "Треба, щоб люди відчули певну емоцію", – запевняє Хржановський.

З часів "ДАУ" режисер почав тісно співпрацювати з родиною судді Давида Бартова (1924-2018), який був головою "Натив" – підпільної організації, що займалася допомогою євреям СРСР в еміграції в Ізраїлі до падіння Берлінського муру. І тема увічнення пам'яті жертв Бабиного Яру дуже близька його серцю. "Яким був радянський менталітет? "Я цього не пам'ятаю, а виходить, цього ніколи не було", "Це було, але все відбувалося абсолютно по-іншому" або "Це відбувалося, але значно меншою мірою". Амнезія – це наше лихо", – писав Хржановський у своєму зверненні до "Єрусалим Пост" 24 січня. Він згадував про дитинство своєї матері, Марії Нейман, яка в останній момент врятувалася під час знищення нацистами єврейської громади у Вінниці (Україна) в 1942 році: "Я страждаю, коли думаю про вбивства євреїв. Я хочу, щоб відвідувачі Бабиного Яру проживали історію цієї трагедії, як свою особисту, і щоб історія ніколи не повторилася".

Чи має бути створено меморіал? Наприкінці червня український міністр культури Олександр Ткаченко відзначив, що він підтримує ідею створення державного музею. У той же час колишній президент Леонід Кравчук, який першим визнав у 1991 році відповідальність України за масові вбивства, увійшов у наглядову раду МЦГБЯ. У березні 2017 року Леонід Кравчук брав участь разом з іншими колишніми главами держав, у конференції, організованій продюсерами "ДАУ" у Палаті громад у Лондоні під грифом таємності. Тема зустрічі як і раніше актуальна: "Головні дійові особи політичної міфології: як особи та групи людей творять історію?"

Клер Гатінуа та Орельяно Тоне