Кожен десятий на фронті: як Інтерпайп Віктора Пінчука допомагає своїм мобілізованим

Службу в силах оборони пройшли 1200 працівників компанії Інтерпайп Віктора Пінчука. Мобілізований більше, ніж кожен десятий працівник.

Відео дня

Такі дані наводить видання NV у матеріалі до Дня захисників і захисниць, в якому аналізує, як великий бізнес підтримує працівників, які пішли на фронт. 

Кожен з працівників Інтерпайпа, який вирішує стати на захист України, отримує персонального менеджера з компанії. Щойно почалося повномасштабне вторгнення, в Інтерпайпі створили спеціальний координаційний штаб, який опікується амуніцією для кожного мобілізованого, його постійним супроводом, лікуванням і реабілітацією в разі потреби. 

"Коли працівник отримує повістку, координатори штабу зв’язуються з ним і дізнаються, яка допомога необхідна. А працівник своєю чергою знає, що він не залишиться сам на сам із війною, що він, як і раніше,  – частина компанії. Зараз у кожної координаторки близько 200 підшефних", – розповіла PR-директорка Інтерпайпу, кураторка напрямку допомоги військовим Людмила Новак. 

У разі поранення хлопцями починає опікуватися корпоративна поліклініка ІНТЕРПАЙП. Якщо необхідна реабілітація, за можливості поранених спрямовують на відновлення до центрів RECOVERY Фонду Віктора і Олени Пінчуків та допомагають із протезуванням. 

Крім роботи з мобілізованими, штаб Інтерпайпу опікується їхніми родинами. Так, у 2024 році 150 дітей працівників, які зараз служать у війську, безплатно відпочивали у таборі в Карпатах. Не залишаються сам на сам зі своїм горем і родини загиблих. 

Наразі Інтерпайп втратив 72 працівників, 28 працівників вважаються зниклими безвісти, ще п’ятеро осіб – у полоні. Родині кожного загиблого компанія виплачує одноразову допомогу в розмірі 100 тис. грн. Надалі з родичами залишаються на зв’язку: надають організаційну допомогу в оформленні виплат, на Новий рік та дні народження діти загиблих героїв обов’язково отримують подарунки та безплатно відпочивають у літніх таборах.

В Інтерпайпі вважають, що допомагати "своїм" на фронті - це не благодійність, а обов’язок.